четверг, 20 июня 2013 г.

Африка
Особливості клімату

Основними кліматотворними чинниками будь-якої території є: 
- кількість сонячної радіації, що надходить на земну поверхню; 
- циркуляція повітряних мас  
- характер підстилаючої поверхні. 
Африка значно витягнута з півночі на південь, однак екватор проходить посереди­ні материка, отже, північна і південна його частини отримують майже однакову кількість сонячної радіації. Над Африкою формуються пояси високого і низького атмосферного тиску. Повітряні маси пересуваються з поясів високого тиску в тропіках до екваторіального поясу низького тиску. Унаслідок цього руху формуються постійні вітри — пасати. Велике значення має те, звідки дмуть ці вітри. Так, у Північній півкулі вони дмуть із континентальної частини материка, тому тут буває мало опадів. У Південній півкулі пасати дмуть з Індійського океану, отже, тут випадає більше опадів.
При цьому в горах, розташованих за межами жаркого пояса, взимку трапляються морози до -10 С, випадає сніг. Але холодних, звичайних зим в Африці не буває. Зима і літо відрізняються переважно умовами зволоження. Влітку майже усюди - сезон дощів, зима - сухий, бездощовий сезон. Виключенням є район екватора, де опади випадають протягом року, і пустелі, де дощів не буває ні влітку, ні взимку.
Окрім сонячної радіації, велике значення для формування клімату Африки мають атмосферна циркуляція, характер рельєфу і вплив океанічних течій. 
Опади на материку розподіляються нерівномірно, що обумовлено відмінностями атмосферного тиску в різних районах. У екваторіальних широтах, в областях зниженого атмосферного тиску прогріте повітря піднімається вгору, утворюючи хмари і опади. Високому зволоженню також сприяє проникнення екваторіального повітря з боку Атлантичного океану. Для жителів басейну річки Конго грозові дощі – явище щоденне, можна сказати, обов'язкове. Проте дощем цей небесний водоспад назвати важко. Вираження «ллє як із відра» подібній зливі відповідає точно. Тепла і волога протягом року погода екваторіального поясу сприяє розвитку рослин, що постійно випаровують вологу. Вологість повітря дуже висока – до 100%. Від надмірного зволоження стіни будинків, одяг, різні предмети покриваються пліснявою, а залізні вироби швидко іржавіють. 
У тропічних широтах в поясах високого атмосферного тиску переважають тропічні повітряні маси з низхідними повітряними потоками і невеликою кількістю опадів. У Східній Сахарі встановлений своєрідний рекорд безхмарності – Сонце палить тут 354 дні в рік! У Африці, в районі лівійського міста Тріполі, розташовується Полюс Жари. Тут була зафіксована температура + 58 С в тіні! 
У внутрішніх районах Сахари є місця, де дощів не буває роками, а то і десятиліттями, та й дощ, коли він йде, буває тільки на висоті, і жодна крапля не досягає землі. Унаслідок сильного перегрівання поверхні в навколоземному просторі утворюються шари повітря з такою високою щільністю, що виникають міражі. Низька вологість повітря в Сахарі континентальне тропічне повітря настільки сухе, що у людини можуть порепатися губи, шкіра і навіть нігті. 
Майже увесь материк знаходиться під дією постійних вітрів – пасатів, що приходять із зон високого тиску до екватора. У Північній Африці пасати формуються над суходолом і несуть сухе тропічне повітря. У Південній Африці пасати дмуть з боку Індійського океану, і приносить багато вологи. 
Частина вологи, принесена південно-східними пасатами з океану, випадає на схилах Мадагаскару і Драконових гір, і за мірою просування углиб материка, повітря стає сухішим. Тут в районі Південного тропіка знаходиться пустеля Калахарі. На відміну від Сахари, опадів в Калахарі випадає більше, тому там досить часто трапляється трав'янистий покрив і навіть кущі. 
Проте пустелі в Африці трапляються не лише усередині континенту, але і на узбережжях. Окрім високого атмосферного тиску, значну роль в їх утворенні грають холодні течії – Канарська і Бенгальська. Вони знижують температуру повітря в прибережній частині материка, який, охолоджуючись, «зависає» у вигляді туману і створює постійно похмурий пейзаж. 
Теплі течії – Гвінейська, Мозамбіцька, сприяють насиченню повітря вологою і утворенню опадів. 
Таким чином: Кліматичні пояси, за винятком екваторіального, повторюються на території Африки двічі. Це пов’язано з географічним положенням материка відносно екватора. 
Найбільшу площу займають тропічні пояси, які характеризуються переважанням континентальних тропічних повітряних мас і утворенням пустель; 
Широтна зональність у розташуванні кліматичних поясів порушується впливом азональних чинників. Так, екваторіальний пояс не простягається суцільною смугою вздовж екватора через те, що східну при екваторіальну частину займають більш підняті форми рельєфу (Східноафриканське плоскогір’я). тропічний пояс у Південній Африці розтягнувся вздовж узбережжя під впливом холодної Бенгальської течії. Географічне положення Африки переважно в жаркому тепловому поясі обумовлює надходження величезної кількості сонячного тепла на її поверхню. Сонце круглий рік знаходиться високо над горизонтом. У тропічних широтах кількість сонячної радіації навіть більше, ніж в екваторіальних, із-за безхмарного неба, відсутності опадів і рослинного покриву. Лише на північних і південних околицях континенту кількість радіації і температура повітря поступово знижується.

Додатково про кліматичні пояси (КП) Африки:
ЕКП: Унаслідок високих температури й вологості клімат важко переносять навіть корінні жителі Африки, за винятком окремих племен. Від жари й надмірної вологості продукти харчування швидко загнивають, багато предметів покриваються цвіллю, а метали іржавіють. Екваторіальний клімат сприяє швидкому росту різноманітної рослинності, розвитку тваринного світу.
СЕКП: Сезонність у випаданні опадів відбивається на рослинному й тваринному світі. Ріст дерев і трав у сухий період року вповільнюється, а іноді припиняється зовсім. Завдяки меншій вологості субекваторіальний клімат більш сприятливий, ніж екваторіальний, для життя людей.
ТКП: Літо в Сахарі спекотне, Сонце нагріває поверхню каменів і піску до +70°С. Людині, що потрапила до Сахари, удень доводиться знемагати від сильної жари, а вночі часто тремтіти від холоду. От як описує свій стан у пустелі один російський мандрівник: «Від страшної жари шкіра моїх рук і обличчя злегка припухла, губи потріскалися й теж припухли. Сонце палило вогнем, грудям не вистачали повітря. Кілька годин ми йшли розпеченим піском, не зустрічаючи ознак життя. Все живе в пустелі ховалося в ущелинах каменів, у корені висохлих трав. Ніщо живе, крім людей, що копошилися біля намету, та шести верблюдів, не насмілювалося з'явитися на розпеченому піску».

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.