суббота, 29 июня 2013 г.

Південна Америка
Географічне положення. Рельєф

Південна Америка — четвертий за розмірами материк Землі. 
Її площа — 18,3 млн кв. км. Материк цілком лежіть у За­хідній півкулі й майже повністю — у Південній. Умовною межею материка з Північною Америкою є Панамський канал.
Крайні точки материка:
Північ: м.Гальїнас - 12°25′ пн. ш. 71°35′ зх. д.
Південь: м.Фроуерд - 53°54′ пд. ш. 71°18′ зх. д.
Захід: м.Паріньяс - 4°45′ пд. ш. 81°20′ зх. д.
Схід: м.Кабу-Бранку - 7°09′ пд. ш. 34°46′ зх. д.
Материк розташований повністю у Західній півкулі і переважно у Південній. 
Форма нагадує великий трикутник.
Екватор перетинає Південну Америку на півночі.

Найближчий материк – Північна Америка.

За площєю – ІV в світі – 18,3 млн. кв. км.

Протяжність з півночі на південь – 7000 км, із заходу на схід – 5000 км.
Берегова лінія материка порізана слабо, тут мало морів, заток, проток, островів, тільки на південному заході значна розчленованість.

Колись Південну Америку, завдяки мореплавцю Америго Віспуччі, назвали Новим Світом, у джунглях цього материка блукали герої книги Жуля Верна «Діти капітана Гранта». Сучасні уявлення про цю частину світу пов’язані з бразильськими карнавалами, аргентинським танго, майстерністю південноамериканських футболістів, бразильською кавою… Яскрава природа материка, цікава історія його народів і країн.
Південна Америка була заселена людьми приблизно 15 – 17 тисяч років тому, але європейцям її окремі території стали відомими лише п’ять століть тому.


12 жовтня 1492 року генуезець за походженням Христофор Колумб, який командував іспанською експедицією з трьох кораблів, досяг Багамських островів, що знаходяться близь Південної Америки. Це офіційна дата відкриття Америки як частини світу.

1498 р. – третя експедиція Колумба досягла берегів Південної Америки (біля гирла річки Оріноко).
1501 – 1502 рр. – італієць Америго Віспуччі обстежив схід Південної Америки від 5 до 25 південної широти (до затоки Ла-Плата) й висловив припущення, що це не Індія, а окремий материк.
1532 р. – іспанська експедиція Франсіско Піссаро → досягнення Тихого океану, знищення імперії інків, створення опорних фортець.
1541-1542 рр. – іспанська експедиція Франсіско Орельяна → на 2-х кораблях по Амазонці із заходу на схід.
1619 р. – експедиція Ф. Магеллана пройшла вперше протокою між материком і архіпелагом Вогняна Земля в Тихий океан.
1799 – 1804 рр. – перші наукові дослідження німця Олександра Гумбольдта і француза Ене Боплана.
Інші дослідники: Чарльз Дарвін (ХІХ ст.), Микола Вавилов (1933 р.).
Висновки:
- Материк названий ім’ям людини, яка його не відкрила.
-Перші європейці в Південній Америці – іспанці і португальці, які на довгий час перетворили її в свої колонії.
- Перші відкриття йшли з метою розширення колоніальних володінь, з пограбуванням і винищенням місцевого населення; тільки з 1799 року почалися справжні наукові дослідження материка окремими вченими.
-До цього часу для частини населення Америки дата її відкриття європейцями не є святом.
На формування існуючого рельєфу материка вплинула геологічна історія його території:
- 180 млн. років тому стався розкол Гондвани, відбулося відокремлення Південної Америки від Африки і почався її рух на захід (це сучасна Південно-Американська платформа). 
- 65 млн. років тому почалося зіткнення з Тихоокеанськими плитами і утворення найвищих гір материка – Анд
За характером геологічної будови й особливостями сучасного рельєфу Південна Америка поділена на дві частини: на сході — давня докембрійська Південно-Американська платформа; на заході — складчастий пояс Анд.
Піднятим ділянкам платформ — щитам — в рельєфі відповідають Бразильське (східна частина континенту) й Гвіанське (північно-східно частина) нагір'я. Їх підняття супроводжувалось утворенням окремих плато й гірських хребтів з крутими, майже вертикальними схилами. Найбільш припіднятою й розчленованою є східна частина Бразильського нагір'я, де виникли глибові гори — сьєри. Найвища точка Бразильського нагір'ямасив Бандейра (2890 м). Найвища точка Гвіанського нагір'ягора Рорайма (2810 м).
Прогинам Південно-Американської платформи відповідають гігантські низинні рівниниАмазонська, Оринокська, Ла-Платська. Амазонія займає величезну заболочену низовину від Анд до Атлантичного океану площею понад 5 млн км² і є найбільшою низовиною на Землі.
Андський Захід являє собою одну з найвищих гірських систем земної кулі. З висотою вона вступає лише Тібетсько-Гімалайській гірській країні. 20 вершин Анд піднімаються на висоту понад 6000 метрів. Найвища з них — гора Аконкаґуа (6960 м) знаходиться в Чілійсько-Аргентинських Андах. Анди (продовження Кордельєрів в Південній Америці) — найдовша гірська система планети (близько 9000 км). Формування Анд розпочалось ще в палеозої, в герцинську складчастість. Але основне горотворення в Андах пов'язано з альпійською складчастістю, відтак Гори Анди (на мові інків «мідні гори»), поділені на три частини: Північні, Центральні, Південні. Мають переважно меридіанальні хребти. Анди — переважно молоді гори, що утворилися під час зіткнення літосферних плит на заході материка. У зв'язку з цим в Андах спостерігаються сильний вулканізм (вулкани Льюльяйльяко (6723 м — найвищий на земній кулі), Чімборасо, Котопахі, Санґай, Уаскаран та інші) й землетруси (найбільшої руйнації завдали землетруси 1960 року — в Чілі, 1970 року — в Перу).
Льодовики Анд надають рельєфу гір різноманітних, часто примхливих, форм. Тут багато гребенів і піків, кріслоподібних заглиблень на схилах гір.
Гора Аконкагуа (6960 м) 

В основі Амазонської, Оринокської та Ла-Платської низовини  – морські та континентальні відклади, в центрі широкі річкові долини. 
Бразильське плоскогір’я – форми рельєфу з низкою розломів і хребтів ( максимальна височина – 2890 м), тектонічними западинами і рівнинами з висотою 250 – 900 м. 
Гвіанське плоскогір’я – хвилясті рівнини та плато, найвища точка 3014 м. 
Патагонія – плоскогірне плато, яке підвищується від Атлантичного океану на захід до Анд та досягає 2200 м. 
Є напівпустелі й степи.

Корисні копалини Південної Америки


Велику роль в економіці більшості країн Південної Америки відіграє гірничодобувна промисловість. Її частка у ВВП нв кінці ХХ ст. коливається від 1% (Бразилія), 1,5% (Колумбія), 2,5% (Аргентина) до 8% (Болівія), 9-10% (Сурінам, Гайана, Чилі, Перу, Еквадор) і 16% (Венесуела). Частка гірничодобувної промисловості в загальному  виробництві дуже висока: від 4,5% для Аргентини до 25-30% для Болівії і Венесуели; в Перу і Чилі гірничодобувна промисловість — основна галузь промислового виробництва. При цьому Венесуела, Колумбія, Аргентина та Еквадор видобувають  енергетичну сировину, а Болівія, Гайана, Сурінам, Перу, Чилі, Бразилія — металічну сировину. Значна частина сировини, що добувається і паливо переробляється на місці, в той же час значна частина зал. руди і бокситів експортується в сирому вигляді. Частка внутр. споживання металів відносно невелика. Енергетична сировина, передусім нафта, забезпечує 80-90% загальної вартості експорту сировини і палива, понад 90% експорту гірничо-металургійного виробництва забезпечують мідь, залізо, боксити, олово, свинець і цинк, срібло, вольфрам, молібден і стибій.

Висновки:
- Корисних копалин на материку багато і вони різні.
- Вкорінення магми з глибин Землі по лініях розломів літосфери в Андах утворили рудні родовища мідних, олов’яних, свинцевих, цинкових руд.
- Тут же є золото, платина, срібло.
-Виходи давніх кристалічних порід Південноамериканської платформи на Бразильському, Гвіанському плоскогір’ї та Патагонії утворили родовища залізної, марганцевої, нікелевої руд, бокситів.
- У западинах і прогинах Південноамериканської платформи – родовища нафти і природного газу.
- Місця діяльності вулканів – поклади сірки (Чилі), смарагди (Колумбія).

- Пташині базари (берег Тихого океану) – залишки їх життєдіяльності, послід  утворюють поклади селітри.

пятница, 28 июня 2013 г.

Австралія 

Населення, політична карта та господарство 


Уся територія Австралії зайнята єдиною країною, що не має суходільних кордонів. Офіційна назва — Австралійський Союз (загальна площа 7,7 млн кв. км, столиця — Канберра). На території Австралій­ського Союзу, який складають 6 штатів і 2 території, живе понад 19 млн осіб, більшість із яких (96 %) — англо-австралійці, тобто вихідці з Великої Британії та Ірландії. До складу країни входять також багато невеликих островів, серед яких Норфолк і Лорд-Хау в Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші. Найближчими сусідніми країнами є Індонезія, Східний Тимор і Папуа-Нова Гвінея на півночі, Соломонові острови, Вануату і Нова Каледонія на північному сході і Нова Зеландія на південному сході. Корінних мешканців дуже мало (близько 2 %). Решта — переселенці з інших країн (італійці, греки, німці, китайці, українці). Населення розміщене нерівномірно, переважна більшість (85 %) мешкає у містах.

Людина вперше на материку з'явився в Австралії близько 40 тисяч років тому. Більшість вчених вважають, що прийшов він на материк і Південно-Східної Азії. У вигляді аборигенів поєднуються риси двох великих рас – екваторіальної та європеоїдної. До приходу європейців корінні жителі материка перебували на рівні кам'яного віку, займалися полюванням і збиранням, не знали ні скотарства, ні землеробства. Колонізація материка супроводжувалася безжальним винищенням корінного населення. 
Сьогодні аборигени стали юридично рівноправними громадянами своєї країни. Важливо, що аборигени перестали вимирати і їх чисельність продовжує зростати.
Після відкриття континенту нідерландськими дослідниками у 1606 році, на східну частину Австралії у 1770 році висадилася експедиція Великобританії і поступово заселила, головно шляхом виселення злочинців, колонію Новий Південний Уельс. Населення стабільно зростало протягом наступних десятиліть, континент був краще досліджений і згодом було утворено ще 5 самоврядних колоній.

1 січня 1901 року шість колоній стали федерацією, і таким чином було утворено Австралійський Союз. З того часу Австралія зберегла стійку ліберальну демократичну політичну систему і входить до Співдружності націй. Австралійський Союз за площею території посідає 6-е місце серед країн світу. Австралія має багаті, але ще не цілком досліджені природні ресурси. Близько 60% населення сконцентровано у найбільших містах країни та їх агломераціях: Сіднею, Мельбурну, Брізбену, Перту та Аделаїди. Столиця країни — місто Канберра, розташоване у Австралійській столичній території. Близько 57% населення Австралії проживає у штатах Вікторія або Новому Південний Уельс, 79% - у східних штатах країни. Промисловість Австралійського Союзу розвинена, більшість інвестованого капіталу припадає на Велику Британію та США, але останнім часом головні позиції у деяких галузях промисловості (наприклад гірничовидобувній) захопила Японія. Саме завдяки іноземним інвестиціям розвивається кольорова металургія (виплавка алюмінію та міді). Високий рівень розвитку мають також машинобудівна, кам’я­новугільна, хімічна та харчова промис­ловість, енергетика, чорна металургія.
Розвинутим є також сільське господарство. Переважна частина площі сільськогосподарських угідь (65 %) належить землевласникам, решта є державною власністю. Провідна галузь сільського господарства — тваринництво, що спеціалізується на вівчарстві. Великі природні пасовища, де вівці пасуться весь рік, обумовили цю спеціалізацію з самого початку колонізації Австралії. Країна забезпечує половину світового експорту вовни. Розводять також велику рогату худобу, свиней. Основною культурою рослинництва є пшениця. Сприятливі кліматичні умови дозволяють отримувати високі врожаї фруктів і овочів, технічних культур (насамперед тютюну та цукрової тростини), винограду.
Багата і розвинена країна Австралія нині 13-та найбільша економіка світу. Австралія займає перші позиції у різноманітних рейтингах країн, таких як якість життя, охорона здоров'я, освіта, тривалість життя, економічна свобода і захист громадських та політичних прав. Австралія — член міжнародних організацій ООН, Співдружності Націй, Тихоокеанського пакту безпеки (ANZUS), Організації економічного співробітництва та розвитку, Азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва, Форуму тихоокеанських островів та Світової організації торгівлі.
 
 



понедельник, 24 июня 2013 г.

Триває Всеукраїнська Інтернет-олімпіада з географії
І (заочний) тур 2013 рік
Приклад завдань для учнів, які перейшли до 10-11 класів

1. Кожний п’ятий мешканець Ефіопії залежить від продовольчої допомоги із-за кордону. В той же час уряд цієї держави створює сприятливі умови для інвесторів, які планують вирощування овочів та зернових культур на експорт. Поясніть цей парадокс. Наведіть аргументи за та проти цієї державної політики. 12 балів.

2. Відомо, що людина мешкала в горах з початку свого існування. Основна частина світових знахідок архантропів відноситься до гірських та передгірних територій. Наведіть приклади стоянок первісних, людей знайдених в гірських системах. Дослідіть роль гірських систем в еволюції людського суспільства та культури на певних етапах їх розвитку. 12 балів.

3. Єгер Михайло Петрович не відстає від сучасності. За допомогою сервісу «Google Earth» він знаходив своє лісництво, віртуально подорожував по країнам, а також знайомився з вулицями різних міст. Але одне питання завжди хвилювало єгеря, яким чином отримують космознімки в тому вигляді, як вони представлені в «Google Earth», для чого використовують такі знімки та які аналоги «Google Earth» існують на сьогоднішній день. Допоможіть розібратися Михайлу Петровичу у цій нелегкій справі. 12 балів.


І (заочний) етап - перший тур - 01 червня-15 липня 2013 року;
другий тур - 15 липня – 01 вересня 2013 року.
Умови участі та завдання Всеукраїнських учнівських Інтернет–олімпіад знаходяться на сайті Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (www:osvitaodessa.org). 

Реєстрація для участі: http://osvitaodessa.org/?mod=internet_olimp



Спробуйте свої сили!!! Бажаю успіхів!!!

Австралія
Природні зони. Особливості органічного світу


Природні зони Австралії змінюються від периферії до центра материка: тропічні і субтропічні ліси східної і південно-західної окраїн — савани, рідколісся і зарості чагарників — напівпустелі та пустелі.
У вологих тропічних лісах Австралії на чорноземах і латеритних ґрунтах ростуть деякі види пальм, фікуси, ліани. Густі тропічні ліси вкривають усю східну окраїну материка, піднімаючись схилами Великого Вододільного хребта. Тут переважають евкаліпти, що сягають 100 м заввишки. Під ними утворюються червоно-жовті ферралітні ґрунти.
 
Значну площу займають тропічні рідколісся і савани, де яскраво виражені сезони року. Під час вологого літа австралійська савана вкривається квітучими рослинами. Тут ростуть акації, евкаліпти, а також пляшкові дерева з товстим біля основи стовбуром, який різко звужується догори. У цьому стовбурі дерево накопичує вологу для сухого зимового сезону. Ґрунт у саванах вкритий густими травами, які місцеве населення випалює для збереження вологи. Ґрунти саван Австралії належать до типу червоних ферралітних. 
 
У центральних пустельних районах материка поширені своєрідні чагарникові зарості, що називаються скребом. Це зарості колючих чагарників або низькорослих дерев із дрібним шкірястим листям. Ґрунти під ними червоно-бурі, часто засолені.

Пустелі займають велику внутрішню частину Австралії. Тут немає оазисів, як в Африці, але самі пустелі мають не такий неживий вигляд, як Сахара: на сипу­чих пісках і кам’янистих ґрунтах виростають гостролисті тверді злаки.

Австралія відрізняється від інших материків унікальністю органічного світу. Це пов’язано з тим, що вона відокремилась від Гондвани раніше, ніж інші материки (ще в мезозої), значно віддалена від інших континентів, а видовий склад формувався в умовах слабкої конкурентної боротьби (особливо склад фауни, у котрій не було хижаків). Тут є велика кількість ендемічних рослин: різноманітні евкаліпти, акації, тра­в’яні дерева, казуаріни (з безлистими гілками). У лісах серед деревоподібних папоротей, пальм і фікусів зустрічаються пляшкові дерева. У пустелях поширений скреб.
Дуже своєрідним є тваринний світ ­Австралії. Найхарактерніша риса фау­ни Австралії — поширення примітивних ссавців: качкодзьобів, єхидн, а також сумчастих. В Австралії нараховується 130 видів сумчастих тварин: сумчасті хижаки, гризуни, травоїдні, комахоїдні. Особливо багато представників родини кенгуру. Унікальний і світ птахів: казуари, сміттєві кури, чорні лебеді. Дуже багато папуг, у лісах водяться райські птахи, ліро­хвости, у саванах — страуси ему, що, як і кенгуру, є символом Австралії.

 
 
 
 
 


Австралія
Клімат. Внутрішні води

Австралія розташована в трьох кліматичних поясах, здебільшого в тропічному, де переважає високий атмосферний тиск. Пасати, що дмуть з океану, залишають вологу на східних схилах Великого Водо­діль­ного хребта. Австралія має малу порізаність берегів, що послаблює вплив океанів. Усі ці чинники сприяли тому, що Австралія є найсухішим материком планети.
Для субекваторіального поясу характерні вологе літо і суха зима. Протягом року температура тут перевищує +20 °С, опадів випадає 1000—1500 мм і більше.

У тропічному поясі — два типи клімату: тропічний сухий (влітку +30 °С і вище, взимку +10...+15 °С, опадів 200—300 мм/рік) і тропічний вологий (на сході материка, із річною кількістю опадів до 2000 мм).
У субтропічному поясі — три типи клімату: на південному заході — субтропічний середземноморський (з теплою вологою зимою й жарким сухим літом); уздовж Великої Австралійської затоки — субтропічний континентальний (із малою кількістю опадів і різкими коливаннями температури); на південному сході — субтропічний із рівномірним зволоженням (опади протягом усього року з літнім максимумом; температура взимку +6 °С, влітку +22 °С).

Внутрішні води

На материку надзвичайно мало річок та озер, які розподіляються відповідно до кліматичних умов. Оскільки материк посуш­ливий, річки та озера неглибокі, часто пересихають, що значною мірою зумовлює невелику кількість опадів. Най­більша річкова система Австралії — мілководна річка Муррей та її притока Дарлінґ — беруть початок на Великому Вододільному хребті.
 Річка Муррей
 
Річка Дарлінґ 

У Муррея багато приток, найбільша з яких­ — Дарлінґ — майже вдвічі довша. Муррей не пересихає на відміну від Дарлінґа, який під час посухи зникає як річка, залишаючи у своїй нижній течії окремі водойми. Коли на території, якою течуть річки, випадають невеликі дощі, Муррей ненадовго розливається. На Муррею та Дарлінґу існує судноплавство, але воно є незначним. Річкові води використовуються населенням насамперед для зрошування, з цією метою споруджено водосховища.
Ще бідніші на воду річки внутрішньої Авст­ралії, сухі річища яких називають «кріки». Лише під час дощів у них збирається вода, яка всмоктується в пісок або потрапляє до солоних озер. Найдовший крік — Куперу, який впадає в озеро Ейр.
Майже всі озера солоні, вода до них потрапляє лише у вологий період — улітку, коли її приносять річки. Найбільше австралійське озеро Ейр лежить у западині, що на 12 м нижча за рівень океану. Упродовж року озеро поповнюється водою під час дощів, тоді його площа може збільшитися в кілька разів. Під час сухого періоду на місці озера залишаються неглибокі водойми, а висохлі ділянки вкриваються шаром солі.


Озеро Ейр

Озеро Хіл'єр
Австралія має значні запаси підземних вод, велика частина яких перебуває в артезіанських басейнах. Але оскільки ці води містять багато солей і непридатні для безпосереднього вживання, їх використовують для технічних потреб та обводнення пасовищ.
Проблеми водопостачання в Австралії розв’язуються шляхом створення водосховищ, облаштування нових артезіанських колодязів, очищення підземних вод від солей.

суббота, 22 июня 2013 г.

Австралія
Географічне положення. Рельєф

Австралія — найменший материк Землі. Його площа — близько 7,7 млн кв.км. 
Довгий час материк був ніби відірваний від історичних процесів, що відбувалися в інших частинах світу. За багато тисяч років у Африці, Азії, Європі, Америці народилися могутні центри цивілізації, а в Австралії, як і раніше панував кам'яний вік.
Це материк, де все «навпаки»: у жовтні розпускаються квіти, у квітні – починається зима; дерева на зиму скидують кору, а не листя; у заростях живуть безкрилі птахи, а самим страшним звірем є кролік…

Унікальність природи цього материка обумовлена ФГП. Разом із прилеглими островами він повністю розташований у Південній півкулі. Південний тропік перетинає Австралію таким чином, що на північ від нього лежить її менша частина. Материк омивають теплі води Тихого й Індійського океанів. Австралія не має сухопутних кордонів з іншими материками, тому її називають материком-островом. На північ і схід від Австралії розташована безліч островів материкового, коралового і вулканічного походження. Найбільші з них: острів Нова Ґвінея, острови Нової Зеландії.
Береги розчленовані: на півночі півострів Кейп-Йорк і затока Карпентарія; на пів­дні — Велика Австралійська затока. Біля південно-східних берегів лежить острів Тасманія, відділений від материка Бас­совою протокою. Уздовж північно-східних берегів на 2000 км простяглося пасмо коралових рифів і островів — Великий Бар’єрний риф. 
Крайні точки материка:
Пн. – м. Йорк 12 пд. ш. 142 сх. д.
Пд. – м. Південно-Східний 38 пд. ш. 147 сх. д.
Зх. – м. Стіп-Пойнт 26 пд. ш. 113 сх. д.
Сх. – м. Байрон 28 пд. ш. 153 сх. д.

Австралія повністю розташована у південній та східній півкулях, її протяжність з ПН на ПД – близько 2990 км, з Зх на Сх – близько 4000 км.

Австралія омивається Індійським та Тихим океанами. Берегова лінія розчленована слабко, на узбережжях мало заток, сприятливих для будівництва портів.
Великий Барєр’ний риф

  





Східні береги неприступні із-за найбільшої в світі коралової споруди – Великого Барєр’ного рифу (2000 км).
Австралія – ​​самий плоський материк. Велика частина його уявляє собою рівнину, краї якої підняті, особливо значно на сході.


Австралія за рельєфом схожа на Афріку: мало низовин, гірська область знаходиться на сході (як і в Африці). Рельєф обумовлений будовою земної кори: Австралія лежить на Індо-Австралійській плиті.
На сході та південному сході знаходиться гірський пояс. Це остаточно-брилова гірська область. Західні схили пологі й плавно переходять в центральні рівнини, східні – круто обриваються до океану. Вища точка Великого Вододільного хребтагора Косцюшко, 2228 м. У південній частині гірського ланцюга знаходяться Блакитні гори. 
Пунчак-Джая і гора Косцюшко
Блакитні гори
 
 
Корисні копалини материка

Група корисних копалин
Зв’язок з геологічною будовою
Види корисних копалин
Райони поширення
Паливні
Пов’язані з осадовим чохлом
Нафта, природний газ, буре та кам’яне вугілля
Схід, південний схід материка
Рудні
Магматичні та метаморфічні (кристалічний фундамент)
Залізні, манганові руди, кольорові метали, нікель, мідь, золото
Захід, північ, південь,
о. Тасманія
Нерудні
Мають різноманітне походження, притаманні до різних тектонічних структур
Алмази, опали
Захід (алмази м. Кімберлі), Центральна низовина – опали

Висновки: В основі материка лежить давня Австралійська платформа, тому в Авст­ралії переважають невисокі рівнини (від 200 до 600 м). Рівнинну територію Австралії можна поділити на дві частини: західну і цент­ральну. Західна частина материка піднята, тут простяглися великі плоскогір’я заввишки 400—600 м. Це пов’язано з тим, що західна частина Австралії лежить на піднятті давньої платформи. Центральна частина материка — велика Центральна низовина, розташована у прогині Австралійської платформи і вкрита потужним шаром осадових порід. Висота низовини не перевищує 100 м, а місцями вона лежить нижче рівня океану.
Гори в Австралії розташовані на сході. Це Великий Вододільний хребет, середня висота якого становить 1000—2000 м, максимальна — 2228 м (г. Кос­цюшко). Він простягнувся з півночі на південь уздовж узбережжя Тихого океану. Гори старі, сильно зруйновані. Тут немає діючих вулканів і льодовиків.

Природні ресурси Австралії є багатими: родовища вугілля, поліметалічних руд, міді, золота, великі поклади високоякісних залізних руд, нафти, природного газу та різноманітної природної сиро­вини.