ДПА: Легка промисловість. Художні промисли

Легка промисловість — це сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві товарів народного споживання (тканини, взуття, трикотаж, одяг, галантерея).

До легкої промисловості належать: текстильна (бавовняна, вовняна, шовкова, лляна), конопляно-джутова, трикотажна, шкіряна, взуттєва, швейна, хутряна. У структурі легкої промисловості перше місце за обсягом виробництва посідає текстильна галузь, друге — швейна, третє — взуттєва.

Легка промисловість — надзвичайно трудомістка галузь, у якій працюють переважно жінки, тому її підприємства розміщені у великих містах, де багато трудових ресурсів. Також підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача (швейна, шкіряна, взуттєва, трикотажна) і сировину (текстильна). Із розвит­ком ринкових відносин на перше місце висувається транспортний фактор. 

Бавовняна промисловість України працює на привізній сировині, тому найбільші підприємства розташовані насамперед у великих містах, через які проходять транспортні шляхи,— Херсоні, Донецьку, Тернополі (бавовняні комбінати), Нікополі (прядильно-нитковий комбінат), Києві, Харкові, Львові, Полтаві, Чернівцях тощо.

Промисловість вовняних тканин представлена великими підприємствами в Чернігові, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, що працюють на місцевій і привізній сировині. Вироб­ництво килимів зосереджено в Києві, Черкасах, Богуславі, невеликих містах Чернівецької і Закарпатської областей.

Підприємства лляної промисловості переважно розташовані в Житомирській, Рівненській, Львівській і Чернігівській областях, де вирощується льон на льоноволокно.

Основні центри художніх промислів

Територія	Стисла характеристика
Західна Україна	В Івано-Франківській області розвинені килимарство, ткацтво, кераміка, різьб­лення по дереву (Косів). Активно розвиваються художні промисли також у Львів­ській (виготовлення виробів із кольорового скла, різьблення по дереву) і Закарпат­ській областях (виготовлення меблів і дерев’яних прикрас)
Східна Україна	Починаючи з першої половини XVII ст. славилася своїми ремеслами. З другої половини XVII ст. на основі ремесел розвиваються художні промисли: ручне ткацтво, вишивка, гончарство, теслярське різьблення, вибивання на тканині. Цент­ром є Харківщина
Цент­ральна Україна	У Вінницькій області — с. Клембівка (вишивання), у Полтавській — с. Опішня (різьблення, декоративне скло), с. Решетилівка (ткацтво, виробництво килимів), у Дніпропетровській — с. Петриківка (декоративний розпис), у Житомирській — м. Коростень (виробництво порцеляно-фаянсових виробів)

Конопляно-джутова промисловість недостатньо розвинена й повністю працює на привізній сировині; її підприємства є тільки в Одесі.
Підприємства трикотажної промисловості (виробництво верхнього одягу, білизни, панчішно-шкарпеткових виробів) орієнтуються на споживача, тому розміщені у великих містах — Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську, Житомирі та ін. Той самий чинник зумовлює розміщення підприємств швейної, шкіряної і взуттєвої промисловості, тому центри їхнього розвит­ку збігаються.
Підприємства хутряної промисловості, навпаки, розміщені переважно в невеликих містах — Балті (Одеська область), Жмеринці (Вінницька область), Краснограді (Хар­ківська область), Тисмениці (Івано-Фран­ківська область). Винятком є Харків, де також розвинена ця галузь.