Африка

Особливості природних зон

Розміщення природних зон Африки перебуває у прямій залежності від кліматичних

умов, тобто чітко простежується широтна зональність.Виражена широтна зональність у роз­­міщенні природних зон на території Африки зумовлена переважанням рівнинного рельєфу й нерівномірним розподілом опадів.

У північній частині материка, де рельєф більш плоский, природні зони простягаються в широтному напрямку, а у вузькій південній частині, де великим є вплив океанів, вони мають розташування, близьке до меридіонального.

У поясі еквато­ріаль­ного клімату, із річними сумами опадів 1500—2000 мм, ростуть вологі екваторіальні ліси, що вкривають приблизно 8 % площі материка. Вони поширені в басей­ні річки Конґо від екватора до 4° пн. ш. і до 5° пд. ш. Крім того, ліси займають ­узбережжя Ґвінейської затоки, де дельти річок заросли мангровою рослинністю. Ґрунти цих лісів ­червоно-жовті ферралітні, вони бідні на гумус, але багаті на сполуки феруму, алюмінію.

Ліси басейну Конґо багатоярусні. Верхній ярус утворюють гігантські фікуси, трохи нижче ростуть олійна та винна пальми, сейби, дерева кола тощо. У нижчих ярусах густо ростуть банани, папороті, ліберійські кавові дерева.

Далі на північ і південь від екватора вологі ліси розріджуються, склад їх біднішає, серед суцільного лісового покриву з’являються ділянки саван. Зміна природної зони відбувається внаслідок скорочення вологого періоду й появи сухого сезону, трива­лість якого збільшується з від­даленням від екватора.

Типова савана Африки — це злакова; пе­ріод дощів тут триває 7—9 місяців. На північ від екватора злакові савани дохо­дять приблизно до 12° пн. ш. У Південній півкулі ця природна зона місцями простягається далі Південного тропіка. Тут поширені також і рідколісся, де дерева в чагарники скидають листя в суху пору року. Під злаковими саванами і рідколіс­сями фор­муються червоні й червоно-коричневі ґрунти, які багаті на гумус і тому досить родючі. Тут ростуть злаки заввишки 2—3 м (слонова трава, бородань тощо). Серед них височать окремі дерева: баобаби, акації, пальми дум, олійні пальми. У саванах поширені копитні (антилопи, зебри, жирафи, носороги, бегемоти та ін.), хижаки (леви, гепарди, гієни), великі птахи (страуси, птахи-секретарі). Усі типи саван займають 40 % поверхні материка. За кліматичними та ґрунтовими умовами савани сприятливі для тропічного землеробства.

Савани переходять у напівпустелі, які змінюються пустелями. Особливо великий простір займають пустелі в північній частині Африки. Ґрунти пустель примітивні, іноді це сипучі піски; зустрічаються засолені ґрунти.

У пустелях Південної півкулі рослинність близька до рослинності напівпустель. Після дощів з’являються ефемери, що здатні прорости й дати плоди за короткий період. У піщаних пустелях Північної півкулі зустрічається верблюжа колючка. Для кам’янистих пустель характерні лишайники, на засолених ґрунтах ростуть полини, солянки; в оазисах — фінікові пальми.