Китай 

Китайці часто називають свою країну «Чжунго», що в перекладі означає «центральна держава». Жителі Давнього Китаю дійсно вважали свою країну центром Всесвіту. Себе китайці називають «хань», що відповідає назві древньої династії Хань. Колись на південному заході країни жив народ «кидання», від якого увійшло вживання трансформоване слово «Китай».

Візитна картка Китаю:

Площа – 9,6 млн. км²

Населення – 1,3 млрд осіб.

Столиця – місто Пекін

Офіційна мова – китайська.

Грошова одиниця – юань.

Країна ділиться на 23 провінції, 3 муніципалітету, 5 адміністративних автономій, 2 особливих району – Сянган (Гонконг) і Аоминь (Макао), 4 міста центрального підпорядкування (Пекін, Тяньцзінь, Чунцін, Шанхай).

Етнічний склад населення: китайці (хань) – близько 95 %, хуєй, уйгурі, маньчжури, монголи, тибетці, корейці, казахи, киргизи, саларі, дунсян, ту, сибо, іцзу, бай, буї, туцзя, хані, лисицю, насі, лаху, цзінпо, чжуан, дун, тай, чи, мяо-яо, гаошань та інші; всього св. 50 народів. Релігія: буддизм, даосизм і конфуціанство, поширений також шаманізм; народи тюркської групи сповідують іслам.

Форма державного устрою: унітаризм.

Форма правління: народно-демократична диктатура.

Законодавчий орган: однопалатний парламент.

Голова держави: голова КНР.

Голова уряду: прем'єр Державної ради.

Китай знаходиться на сході Азії, на перетині важливих міжнародних транспортних і торговельних шляхів, що завжди впливало на розвиток країни, формування її іміджу в світі. На півночі країна межує з Росією, Монголією і Казахстаном, на заході – з Киргизстаном, Таджикистаном, Індією і Непалом. На півдні до китайських кордонів знову підходять північні території Індії, на півдні – з Королівством Бутан, М'янмою, Лаосом, В'єтнамом. На північному сході Китай межує з Росією і Північною Кореєю, а на сході омивається морями Тихого океану: Жовтим, Східно-Китайським і Південно-Китайським. Країна розташована в помірному і субтропічному поясах, що обумовлює різноманітність природи країни.

Природні умови і ресурси. Природа Китаю відрізняється контрастністю. Більше 3/4 території країни охоплюють гори, плоскогір'я, розміщені на півдні, південному заході, північному заході і півночі. На рівнинні ділянки припадає лише 12 % території, і розташовані вони на сході країни. Геологічна будова території зумовило наявність значних покладів корисних копалин. Китай є самим забезпеченим державою Азії гідро-, енерго- ресурсами, кам'яним вугіллям, графітом, вольфрамом, молібденом, оловом (найбільші запаси в світі), алмазами, золотом, марганцем, ураном (3-е місце в світі з видобутку), нафтою, природним газом і т.п. На території Китаю спостерігаються різні кліматичні умови. Переважають континентальні типи клімату, що не дуже сприятливі для життєдіяльності людини. Тут знаходяться величезні пустелі світу – Гобі і Такла-Макан, які майже не освоєні. На південному сході країни клімат жаркий і вологий з мусонними вітрами, що приносять рясні дощі в теплу пору року. Такі кліматичні умови сприяють розвитку землеробства. Водні ресурси країни значні, але дуже нерівномірно розміщені по території. Через південно-східні райони Китаю несе свої води річка Янцзи, яка як би ділить територію на дві частини – північну і південну. На північ від неї розташована Велика Китайська рівнина, якої несе свої води ще одна велика річка Китаю – Хуанхе. Саме від його руйнівних повеней багато століть захищаються люди, будуючи греблі і укріплення. Рослинний світ Китаю відрізняється численністю видів, але у зв'язку з інтенсивним розвитком землеробства багато з них були знищені. Окремі лісові масиви, крім Маньчжурії, зустрічаються і це на схилах гір, в районах на захід Тибету і на півдні. Тут росте багато цінних у господарському відношенні порід дерев. Фауна Китаю багата різноманітними рідкісними видами, що знаходяться під охороною. Тут живуть гігантська панда, китайський водяний олень, сніговий барс, димчастий леопард та інші. У річках живе багато риби, яка має господарське значення.

Народонаселення і культура. Китай – багатонаціональна держава. З 56 народностей, що тут проживають, численною є хань, яка складає більше 90 % жителів країни. Китай дав світу одне з релігійних напрямків – конфуціанство, який сповідує влада монархів і проповідує самовдосконалення. Разом з конфуціанством державними релігіями є даосизм, буддизм, християнство, іслам, але не все населення країни віруюче. Офіційною мовою в країні є китайський (пекінський діалект) мову. Серед інших поширені юву, мінбу, маннанов, манбі, хань та інші. Китай порівняно молода країна по віковій структурі населення. 1/3 жителів країни знаходиться у віці до 15 років. У країні зафіксовано найбільшу кількість трудових ресурсів, половина з яких зайняті в сільському господарстві. Більшість населення проживає у східних густонаселених районах країни, де землі придатні для сільського господарства. Однак є в КНР і великі мегалополіси, зокрема Шанхай, Пекін, Тяньцзінь. За оцінками експертів, до 2050р. КНР стане країною із середнім рівнем розвитку, в якій буде майже 900 млн селян, близько 300 млн стануть городянами. У світовій історії немає аналогів постановки та реалізації таких масштабних завдань. Китайці у своєму житті керуються строгими нормами і правилами. Є правила проїзду в транспорті, правила відвідування музеїв, кінотеатрів, різних виставок, фестивалів тощо Китайці дотримуються режиму дня. Після обіду є обов'язковий перерву на дві години у школярів, студентів, робітників і службовців. А в магазинах, які не зачиняються на перерву, продавці іноді сплять на робочих місцях, поклавши голову на прилавок. Національною гордістю китайців є кухня, яка має тритисячолітню історію. Тільки в китайській кухні можна покуштувати свинину яку не відрізниш від курки, рибу, яка за смаком нагадує баранину, та інші страви, походження яких важко визначити. Китайська кухня тісно пов'язана не тільки з історією, але й повсякденним побутом китайців, з народними і сімейними традиціями. Так, в день повного місяця обов'язково готують солодкі пельмені – великі й білі, як місяць; в день народження готують довгу локшину – символ довголіття. Кожен сезон має свої страви, своя кухня є в кожній провінції країни і майже в кожному місті.

 

 

 

Господарство. Поєднання грамотно проведеної економічної реформи і унікальної культури колективної праці вивело китайську економіку на друге місце у світі. За оцінками Світового Банку, КНР має зараз другий у світі економічною системою після США, а ВВП країни становить понад 7 трлн. У держави – ​​третій за величиною ядерний потенціал у світі. Господарство характеризується високим і стійким економічним зростанням, темпи якого є одними з найвищих у світі (7 – 8 %). Основними факторами економічного зростання Китаю на сучасному етапі є невичерпні трудові ресурси, наявність різноманітних природних ресурсів, зростання внутрішнього споживання, створення державою сприятливого інвестиційного клімату, проведення політики відкритості економіки; швидкий розвиток галузей, які використовують нові технології; якісне реформування системи освіти. Нині господарство характеризується переходом від традиційно планової економіки до так званої соціалістичної ринкової економіки. У 90-х роках XX ст. в Китаї була проголошена програма модернізації промисловості, сільського господарства, оборони, науки і техніки, яка успішно реалізується досі. Тоді ж у ранг закону була зведена приватна власність і почалися ринкові реформи. Зараз швидкими темпами впроваджуються нові технології, особливо у сфері використання ядерної енергії, в освоєнні космічного простору, у військово-промисловому комплексі, у розвитку сучасних телекомунікаційних систем. У чотирьох приморських містах були сформовані дослідні полігони реформ – спеціальні економічні зони (СЕЗ), в яких створені досить сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Найбільшою з них є ВЕЗ Шанхая. У сучасній структурі господарства Китаю на промисловість припадає понад 52 % створеного ВВП, на сільське господарство – 15 %, на сферу послуг – близько 33 %, що дозволяє відносити країну до індустріально-аграрних державам. У промисловому виробництві значна частка припадає на галузі важкої промисловості – чорна та кольорова металургія, енергетика та хімічна промисловість, важке машинобудування. Однак на початку XXI ст. найбільш динамічно стали розвиватися нові галузі машинобудування, серед яких електронна та електротехнічна. Разом з тим у світовому виробництві високотехнологічної продукції країна поки відстає від США і розвинених країн. Наявність значної кількості жіночої дешевої робочої сили сприяла розвитку багатогалузевої легкої промисловості. Багато хто з китайських компаній на початку XXI ст. почали інтенсивно скуповувати західноєвропейські й американські компанії і цим посилили свої ринкові позиції, вийшли на нових споживачів своїх товарів. Так, в 2002 р. корпорації ТСL, один з найбільших виробників телевізорів, придбала збанкрутілу німецьку компанію Schneider Еlесtrоnісs АG. А вже через рік після придбання німецького виробника ТСL створила спільне підприємство з французькою компанією Thomson отримавши статус найбільшого виробника телевізорів у світі. Одним із значущих подій 2004 р. було придбання китайської Lenovo підрозділу з виробництва персональних комп'ютерів IBM. Завдяки цьому кроку китайська компанія стала третім у світі виробником ПК.

 

Сільське господарство Китаю розвивається в умовах обмеженості земельних ресурсів, а тому зосереджене переважно в межах Північно-Китайської рівнини, де спостерігається найбільша в світі щільність сільського населення світу. У рослинництві основною галуззю є зернове господарство. Недарма за обсягом вирощування зернових культур, зокрема рису, країна посідає перше місце у світі. Пшениця є другим за значенням продовольчою культурою Китаю. Країна виділяється також по зборах кукурудзи, яка широко використовується як продукт харчування населення, корм для тварин і сировину в різних галузях промисловості (харчової, паперової). З інших сільськогосподарських культур, вирощуваних у країні, найбільш поширеними є батат, соя, бавовник, арахіс, цукровий буряк і цукровий очерет. Крім того, з давніх часів Китай відомий у світі як великий виробник різних сортів чаю. КНР є провідною країною світу з вирощування тютюну. Традиційними для китайців є такі галузі, як овочівництво і плодівництво. У тваринництві провідною галуззю є свинарство, яке розвивається переважно в підсобних господарствах селян. За поголів'ям свиней країна є абсолютним лідером в світі. Стабільно функціонує і скотарство, яке спирається на природну кормову базу луків і пасовищ. У кожній селянській родині розводять домашніх птахів. Традиційно китайської галуззю тваринництва є шовківництво , яке поширене в південних і східних районах країни. Велике значення має рибне господарство. Зараз популярні є освоєння прибережних ділянок для вирощування риби, креветок, водоростей подібне. В аграрному секторі господарства зараз відбуваються суттєві зміни, пов'язані з швидкими темпами розвитку тваринництва, яке вже в самі найближчі роки може випередити рослинництво за обсягами виробництва. У сфері послуг Китаю домінуючою галуззю є торгівля, товарообіг якої за період економічних реформ виріс в 12 разів.

Важливим напрямком розвитку сфери послуг є туризм. Сучасний Китай – це один зі світових туристичних лідерів. За деякими оцінками експертів, Китай у XXI ст. стане лідером у світі за відвідуваністю туристів. Найбільш популярними центрами туризму є Пекін, Шанхай, Гуанчжоу, Макао, Гонконг (Сянган), Тибет і острів Хайнань. Одним з найбільш грандіозних пам'яток архітектури країни є Велика Китайська стіна. Цей історичний туристський об'єкт входить в Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і є найвідвідуванішим в Китаї.

Зовнішньоекономічна діяльність. Сучасний Китай є прихильником експортоорієнтованої економіки, тому зовнішня торгівля є однією з основних форм зв'язків країни з іншими державами. Основними статтями експорту є побутова техніка, продукція легкої промисловості (текстильні товари, одяг, взуття, спортивні товари та іграшки), продукція хімічної промисловості. Головними партнерами Китаю та споживачами китайської продукції є США, Японія, Німеччина. В імпорті країни переважають обладнання та устаткування, сталь, паливні ресурси, пластмасові вироби і технології. Партнерами КНР є ті ж держави, але провідне місце тут займає Японія, а також Південна Корея і США. Істотну роль у розвитку зовнішньоекономічної діяльності мали і мають тепер інвестиції. Керівництво держави змогло зацікавити численну китайську діаспору, що є в усьому світі, щоб вона вкладала гроші в економіку своєї країни. Іноземні інвестиції приходили з Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню, Японії, США та ін держав.

За останні 30 років 190 країн світу вклали в Китай більш 600 млрд доларів. Результатом інвестування стало створення близько 500 тис. компаній, що випускають нині 60 % експортної продукції Китаю. Тепер значні кошти вкладає і сам Китай в господарство США, Великобританії та Японії.

Торговельні відносини між Китаєм і Україною почалися в 1992 р., коли товарообіг між нашими країнами склав близько 230 млн дол. Тепер він досягає декількох мільярдів доларів. В Україні діє понад 1200 спільних з Китаєм підприємств. Особливу зацікавленість проявляє китайська сторона в науково-технічних зв'язків з Україною. Так, у м.Цзинань з 2002 р. діє перший українсько-китайський технопарк. Пізніше був створений технопарк в місті Харбін. Країни нарощують також співпраця у сфері машинобудування, металургійної та хімічної галузей промисловості. Динамічно розвиваються зв'язки в галузі авіабудування. Розвиваються також міжрегіональні відносини між провінціями Китаю та областями України, між містами двох країн: Києвом і Пекіном, Дніпропетровськом і Шанхаєм, Донецьком і Таюань, Харковом і Тяньцзінь, Одесою та Циндао.

ВИСНОВКИ:

·     КНР – це великий за розмірами та кількістю населення, багатонаціональна індустріально-аграрна країна.

·     У країні зосереджені значні поклади різних мінерально-сировинних ресурсів і, навпаки, відчувається дефіцит земельних ресурсів.

·     У Китаї зафіксовано найбільшу кількість трудових ресурсів, половина з них працює в сільському господарстві.

·     Китайська економіка займає друге місце в світі. Найбільш динамічно в країні розвиваються нові галузі машинобудування, торгівля і туризм.

·     Зовнішня торгівля, інвестиційна діяльність та спільне підприємництво – основні форми зовнішньоекономічної діяльності Китаю.