суббота, 24 августа 2013 г.

Правила роботи з контурними картами 


Надписи та підписи  оформляються охайним друкованим шрифтом.
Що саме повинно бути написано  на контурній карті, визначає вчитель, заздалегідь даючи відповідні пояснення. 
Головні правила заповнення контурних карт:
– не перевантажувати карту інформацією;
– розмір надпису має відповідати величині й важливості об’єкту, розмір літер має бути однаковим, проміжки між літерами теж. Цього можна домогтися попередніми помітками,  в межах контуру об’єкта, які фіксують розташування майбутніх літер, можна вже впевнено наносити їх на карту;
– надписи не повинні перекривати контури та інші позначення, їх потрібно розташовувати в більш вільних місцях карти;
–  надписи назв міст, сіл, невеликих озер та інших об’єктів, які займають на карті невелику площу, розташовують у напрямку паралелей.
Якщо на карті паралелі не зображені, надписи розташовують паралельно нижній рамці карти.
Початок надписів цих об’єктів повинен бути поблизу самого об’єкта (написи міст бажано починати праворуч від пунсона,  у випадку, якщо напис довгий,  можна ставити перші букви, розташувавши його в легенді);
– назви об’єктів, які мають форму кривих ліній, розташовують на самому зображенні об’єктів або вздовж їхнього напрямку;
– назви об'єктів, що мають на карті площинну форму, підписують у середині зображення.
При цьому літери назви повинні бути розташовані так, щоб сам підпис розкривав чітко форму та розмір об'єкта;
– надписи річок і каналів розташовують у місцях малого навантаження  карти над лінією річки або каналу. Написи достатньо довгих річок повторюють два або три рази — поблизу витоку, гирла і в    середній частині течії;
– для проведення кривих ліній на карті рисочками позначають характерні перетини з паралелями, які єна цій карті. Отримані точки перетинів допоможуть учням легше провести криву лінію. Головні вимоги до написів і підписів усіх типів: вони повинні бути чіткими, легко читатися і не перевантажувати карту,  тобто не «забивати» зміст карти.
Кордони та межі.
На контурній карті обов'язково наводяться червоним кольором кордони та межі: державні, обласні, природних зон, заповідних територій тощо. Необхідно надписувати назви всіх сусідніх країн.
Умовні знаки корисних копалин.
Наносячи на контурні карти будь-які умовні знаки, варто дотримуватися тих форм, які при­йняті в підручнику й атласах. Будь-яке відхилення чи фантазування в цьому плані призведе лише до плутанини, ускладнить шляхи засвоєння навчального матеріалу. Треба дотримуватися існуючої системи графічних зображень умовних знаків.
Особливо важливо стежити за тим, щоб кожен умовний знак був правильно розміщений, тому що помилки щодо цього дуже спотворюють картину розміщення корисних копалин. Треба звертати увагу учнів на ті орієнтири, що допомагають установити розміщення умовних знаків. Основа будь-якого прямолінійного знака повинна бути паралельною паралелям.
Щоб чітко і красиво наносити на контурну карту умовні знаки корисних копалин, можна застосовувати трафарети. Аналіз знаків корисних копалин показує, що за зовнішніми контурами їх можна звести до кількох простих геометричних фігур, один із найпростіших трафаретів — це смужка цупкого паперу, на якому вирізані геометричні фігури.
Інший вид трафарету трохи складніший, його виготовляють з цупкого паперу як і в першому випадку, але, крім вирізів основних геометричних фігур, на смужку наносяться зображення всіх видів корисних копалин, які будуть наноситись на контурну карту. їх слід згрупувати так.
За такого розташування учням легше буде орієнтуватися в знаках і краще їх запам'ятовувати. Для зручності викреслювання внутрішніх елементів даються штрихи-орієнтири.
Техніка використання трафаретів проста. На контурній карті попередньо позначають точки, в яких потрібно нанести умовні знаки. На ці точки накладають потрібний трафарет і викреслюють контури знака.
Під час використання трафарету необхідно враховувати ряд моментів:
•    потрібне правильне розташування положення знака на карті — вісь
знака має розташовуватись завжди в напрямку меридіана в певному місці;
•    центр знака повинен розташовуватись так, щоб його геометричний центр вказував точне положення об'єктів;
•  сама картка з трафаретом повинна мати мінімальні розміри, бути компактною.
За допомогою трафарету іншої конфігурації можна наносити надписи назв географічних об'єктів
Промислові центри позначають пунсонами, розділеними на сектори залежно від переважання частки окремої галузі.
Сектори зафарбовують (кольорами, узгодженими   із кольорами шкільного атласу) чи заштриховують.
Іноді замість пунсонів ставлять перші  букви назв тих галузей, що є головними для цього центра: машинобудування — М, металургія — Мт, хімічна — X  тощо.
При позначенні на контурних промислових центрів, варто звернути увагу на наступні особливості:
•    не слід позначати на картах країн, районів усі центри, нанесені в атласі чи підручнику. Позначають лише найбільші центри, про які йдеться в підручниках чи в завданнях;
•   пунсони поділяють на два-три, максимум— чотири сектори, причому позначають лише самі основні галузі виробництва; краще прийняти дві градації діаметрів пунсонів: великі та найбільші промислові центри.
Ареали сільськогосподарських районів оконтурюють тонкою лінією.
Сільськогосподарська спеціалізація районів може бути позначена: розфарбуванням, що є трудомістким заняттям; написами на площі ареалу провідних галузей і культур  розфарбуванням прикордонних смуг цих ареалів (з обов'язковим поясненням у легенді значення кожного кольору)
Залізничні магістралі позначають червоними лініями, вибирають тільки найголовніші. Не слід перевантажувати учнів малюваннямзалізниць у вигляді переривчастих стрічок.
Судноплавні ділянки річок позначають потовщеною синьої лінії, порти і пристані— значками «якорів». Напрямок вантажопотоків – масштабними стрілками означає різні види вантажів.
Легенда. Дуже важливою частиною кожної контурної карти є легенда.
Під час складання легенди треба звернути увагу на такі моменти:
•   всі умовні знаки карти, за винятком загальноприйнятих, і всі скорочення повинні бути пояснені;
•   кожне нове пояснення потрібно розташовувати в стовпчик з нового рядка, якщо готового «поля» легенди не вистачить, слід продовження легенди перенести на зворотний бік;
•   бажано дотримуватися визначеного порядку щодо пояснення умовних знаків: спочатку умовні знаки, пов'язані з природним середовищем, далі — з галузями промисловості, потім сільського господарства і транспорту.
У роботі з контурними картами можна виділити такі напрямки:
•    робота з контурними картами в ході вивчення матеріалу;
•    робота з контурними картами як засіб перевірки знань.
Форми проведення практичних робіт на контурних картах можуть бути різними й багато в чому залежать від індивідуальних особливостей учня, а також складності завдань, оснащення школи посібниками тощо.


Комментариев нет:

Отправить комментарий

Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.