среда, 7 августа 2013 г.

Євразія
Географічне положення. Особливості рельєфу

Євразія – найбільший материк, його площа 54,6 млн. кв. км – понад 1/3 всього (36 %) суходолу Землі. Розташований повністю у Північній півкулі, тобто у Євразії всі широти північні. Основна частина Євразії також одночасно у Східній півкулі, проте крайні західна і східна точки у Західній півкулі.
Крайні точки Євразії:
ПН. – м. Челюскін  77°43' пн. ш., 104°18' сх.д.
ПД. – м. Піай 
 1°16" пн. ш., 103°03' сх.д.
ЗХ. – м. Рока 
 38°46'пн. ш., 9°34' зх. д.
СХ. – м. Дежньова 
 66°04' пн. ш., 169°40' сх. д.


Євразію перетинають Північне полярне коло та Північний тропік; це означає, що вона розташована в усіх теплових та кліматичних поясах.
Євразія омивається водами всіх чотирьох океанів: Тихого, Атлантичного, Індійського та Північного Льодовитого океанів. Як і скрізь, на величезних прибережних територіях поблизу з теплими океанськими течіями (Північноатлантична, Куросіо) клімат більш теплий і зі значною кількістю опадів. Поруч з холодними течіями (Сомалійська) на суходолі клімат посушливий.
Водні об’єкти на межі з іншими материками: Гібралтарська протока, Середземне море, Суецький канал, Червоне море, Берингова протока.

Береги Євразії дуже розчленовані, довжина берегової лінії в 2,5 рази перевищує довжину екватора Землі. Аравійський півострів – найбільший півострів світу, який на тисячі кілометрів подовжує берегову лінію Євразії, оскільки води Індійського океану омивають його з трьох сторін.
В 4-х океанах багато великих морів і заток. Більшість з них окраїнних, але є і внутрішні, які, як і острови, значно подовжують берегову лінію материка. Є безліч бухт - частин морських водойм, що відокремлені від відкритих вод відрізками берегів або островами. Гавані – природні або штучні бухти, які використовуються для стоянки і роботи суден.
Багато величезних півостровів, що глибоко вдаються у водні простори, найбільший з півостровів на території України - Кримський.
Біля берегів Євразії безліч островів різних розмірів материкового і вулканічного походження. Серед них є поодинокі острови, невеликі групи островів та величезні архіпелаги.
«Євразія» як назва вперше з’явилася у першій половині ХІХ століття, до того на картах підписували частини світу – Європа (1/5площі), Азія (4/5 площі).
Межі Європи і Азії в Євразії: східні схили Уральських гір, річка Емба, північне узбережжя Каспійського моря, Кумо-Маницька западина, Азовське і Чорне моря, протоки Босфор і Дарданелли.
В Євразії протягом історії виникали найдавніші цивілізації. Проживає тут 2/3 населення Землі, тут існує більше 90 держав, серед них – одна найбільша за площею і дві найбільші за чисельністю населення. На європейській частині цього материка розташована й наша Україна, – найбільша за площею європейська держава, вся територія якої розташована повністю в Європі.

Геологічна будова: Більша частина Євразії розташована в межах трьох великих літосферних плит: Євразійської, Індо-Австралійської, Північно-Американської. Є ще і менші літосферні плити.
В основі літосферних плит лежать кілька давніх та молодих платформ, які є залишками давніх материків Лавразія та Гондвана
Давні: Східноєвропейська, Сибірська, Китайсько-Корейська, Південно-Китайська, Аравійська, Індійська; перші чотири – залишки Лавразії. 
Молоді: Західно-Сибірська, Туранська. 
Пояси складчастості Євразії: давній Урало-Монгольський, молоді – Альпійсько-Гімалайський та Тихоокеанський. Останні два – сейсмічно активні області з великою кількістю землетрусів та відомих діючих вулканів. Це зони сучасного гороутворення. 
На межі літосферних плит знаходиться острів Ісландія з океанічним типом земної кори без гранітного шару гірських порід. Він – верхівка Північно-Атлантичного серединного хребта з вулканами тріщинного типу, найбільший з яких – вулкан Гекла. 
Діючі вулкани: Етна, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау, Гекла. На території Євразії знаходиться багато діючих вулканів. Особливо їх багато у Тихоокеанському вулканічному поясі, що має назву Тихоокеанського «вогняного кільця». Найвищий діючий вулкан Євразії — Ключевська Сопка(56° пн. ш., 161° сх. д.) на півострові Камчатка (4750 м). Є діючі вулкани й у Альпійсько-Гімалайському гірському поясі. У Середземномор'ї розташовані найвищий вулкан Європи Етна і єдиний діючий на материковій Європі вулкан Везувій. Біля Апеннінського півострова знаходиться діючий острів-вулкан Стромболі. На Камчатці та в Ісландії є гейзери.


Рельєф: Коливання висот на материку перевищує 9 км, оскільки тут є найвищі в світі гори і западина (берег Мертвого моря) на суходолі нижче рівня поверхні води Світового океану. Загалом давнім платформам у рельєфі найчастіше відповідають великі рівнини, а поясам складчастості – гірські системи. 
 

Рівнини: Східноєвропейська рівнина, Середньосибірське плоскогір’я, Велика Китайська рівнина, плоскогір’я Декан, Західно-Сибірська рівнина. Не на платформах, а у передгірних прогинах земної кори розташовані Індо-Гангська і Месопотамська низовини.

Євразія відрізняється великою різноманітністю рельєфу. На її території розташовані найвищі гірські системи земної кулі — Гімалаї. Найвища точка земної кулі — гора Джомолунгма (ін.назви Сагарматха, Еверест 8848 м). Нагір'я Тибет піднімається на 4,5 км. Низовини і плоскогір'я мають величезні розміри, і тягнуться на тисячі кілометрів. 3/4 поверхні Азії припадає на плоскогір'я, нагір'я і гірські хребти. У Європі гір менше, велику частину займають низовини. Найдавнішими ділянками Євразії є Східноєвропейська та Західносибірська рівнини. У їхній основі лежать великі і давні платформи. Давнє походження мають так само плоскогір'я Аравійське і Декан. Розломом земної кори, зайнятим Червоним морем, Аравійський півострів відділений від Африки. Велика частина низовин розташована окраїнами материка. Індо-Гангська і Месопотамська низовини утворилися у передгірних прогинах земної кори між платформами і складчастими горами.
Гори давнього Урало-Монгольського поясу: Тянь-Шань, Алтай, Уральські гори. Давні також середньовисотні Скандинавські гори.
Гори молодого Альпійсько-Гімалайського поясу: Піренеї, Апенніни, Альпи, Карпати, Кримські гори. Складчасті гори — гори, здіймання яких відбулося в результаті того, що зім'ялись шари гірських порід в складки. Основним механізмом утворення складчастих гір є горизонтальне стиснення шаруватої товщі, хоча вертикальні рухи глибше залягаючих шарів також можуть брати в цьому участь. Складки можливі, якщо породи, що піддаються дії сил стиснення, достатньо пластичні, що властиво або молодим, недавно утворилися осадовим породам, або сильно розігрітим породам, насиченим рідкими і газоподібними включеннями. В чистому вигляді складчасті гори зустрічаються досить рідко — як правило, утворення складок супроводиться і виникненням розломів. Якщо зсуви по розломах вносять помітний внесок у формування гірського рельєфу, такі гори називають глибово-складчатими. Прикладом складчастих гір можуть служити гори Швейцарської юри в Альпах, гірська система Загрос в Ірані.

Гори, вулкани, острови молодого Тихоокеанського складчастого поясу тягнуться вздовж східних берегів Євразії від Камчатки до Великих Зондських островів. Тихоокеанський пояс складчастих гір починається на Камчатці і закінчується на островах Малайського архіпелагу. Найдавнішими горами є Скандинавські гори. Вік Уральських гір, Алтаю і Тянь-Шаню, які з'явилися пізніше, становить майже 300 млн. років. Протягом багатьох мільйонів років давні і найдавніші гори руйнувалися зовнішніми процесами і згладжувалися. Під час наступних піднімань вони були розбиті розломами на окремі брили, частина яких піднялася на значну висоту (Алтай, Тянь-Шань). Утворення гір продовжується і зараз.
Рельєф Євразії змінювався під дією внутрішніх і зовнішніх сил Землі, при цьому на характер дії зовнішніх сил впливають і кліматичні фактори. І зараз велику частину суходолу островів у Північному Льодовитому океані вкривають покривні льодовики, а на протязі історії Землі льодовики в льодовикові періоди вкривали значні частини Євразії. Один із льодовиків досяг приблизно 50о пн.ш. і вкрив значну частину сучасної України.
Робота льодовика – вирівнювання своїм «черевом» поверхні, перенесення морени – обточеного каміння, глини, піску, перемішування різних гірських порід, створення і руйнування дрібних форм рельєфу. При таненні льодовика значну роль у зміненні рельєфу брали також величезні маси талої води. Близько 300 млн. років тому на території Євразії утворився величезний льодовик. Повністю вкриті льодовиком були Британські острови, двома язиками він спускався Східноєвропейською рівниною, досягаючи широти Дніпропетровська; Західносибірською низовиною він опустився до шістдесятої паралелі. На більшій частині північної Азії холодний клімат обумовив виникнення багаторічної мерзлоти. 


Для сухих і жарких пустель Азії характерні форми рельєфу, створені діяльність вітру. Величезні простори тут зайняті дюнами і барханами.


Корисні копалини: Складна будова земної кори Євразії вплинула і на закономірності розміщення корисних копалин. Походження кожного великого родовища бажано розглядати окремо. Так, кольорові руди в Євразії можуть бути як на великих рівнинах, так і в горах чи на островах. А паливні корисні копалини добувають переважно на рівнинах, в тому числі нафту і газ ще і на берегах та шельфі морів. Кам’яну і калійну сіль добувають як в передгірних прогинах Уралу і Карпат, так і на Східноєвропейській рівнині в українському Донбасі. 
Родовища кам'яного вугілля на території Євразії знаходяться у передгірних і міжгірських прогинах палеозойського віку (Донецький басейн в Україні, Карагандинський — у Казахстані, Печорський басейн — у Росії, Рурський — у Німеччині та ін.). На сході Євразії найбільші басейни вугілля відкриті у межах Індостанської і Китайської платформ. Крупні буровугільні басейни — Кузнецький і Кансько-Ачинський — у Сибіру. Родовища нафти і природного газу зосереджені у прогинах земної кори, що заповнені осадовими породами. Два найбільших нафтогазоносних басейни Землі знаходяться на Месопотамській низовині і Західносибірській рівнині. Є родовища нафти і газу на Аравійському півострові і Східноєвропейській рівнині.
Велика частина родовищ різних руд, що пов'язані з магматичними і метаморфічними гірськими породами, розташована у кристалічному фундаменті давніх платформ, а також там, де в гірських хребтах на поверхню виходять магматичні і метаморфічні породи. Світове значення мають залізні руди Курської магнітної аномалії (КМА), Криворізький і Лотаринзький басейни залізних руд, марганцевий Нікопольський басейн, залізні руди Індостану і Північно-Східного Китаю. Через Південний Китай, півострови Індокитай і Малакка та острови Малайського архіпелагу смугою тягнуться родовища руд кольорових металів, таких як олово і вольфрам, що утворюють так званий олов'яно-вольфрамовий пояс. У азіатській частині материка зустрічається золото. На Уралі відомі родовища кольорових металів, у складчастих горах на півночі і на півдні Європи є поклади поліметалів, ртуті, алюмінієвих і уранових руд.
Родовища кам'яної і калійної солей утворилися у мілководних басейнах — озерах і неглибоких морях. Іранське нагір'я відоме найбагатшими запасами сірки. В Українському Передкарпатті знаходяться унікальні родовища самородної сірки. На півострові Індостан, острові Шрі-Ланка є родовища алмазів, різних дорогоцінних каменів. У багатьох місцях Євразії є родовища різноманітних будівельних матеріалів(мармур, граніт та ін.), у Азії знаходяться родовища граніту, селітри. Осадове походження мають боксити, родовища яких розташовані уздовж Альп, на південь від Карпат і на півострові Індокитай.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.