Північна Америка: Географічне положення. Рельєф

Північна Америка 

Географічне положення. Рельєф

Північна Америка — третій за площею материк планети (24,25 млн кв. км) — повністю розташована в Північній півкулі. Вона простягається на 7500 км: на півночі від мису Мерчісон, який знаходиться на півострові Бутія в Канаді – на 71°58' пн.ш., до мису Мар’ято на півдні (7°12' пн.ш.), тому її перетинають майже всі географічні пояси Північної півкулі. Північна Америка повністю розташована в Західній півкулі й простягається на 7000 км від мису Принца Уельського (168°00' зх.д.) на заході до мису Сент-Чарльз (55°40' зх.д.) на сході.

Координати крайних  точок материка:

Пн. – м. Мерчісон  – 71º58′ пн.ш. 94º45′ зх.д. 

Пд. – м. Мар’ято  – 7º12′ пн.ш. 80º52′ зх.д. 

Сх. – м. Сент-Чарльз  – 52º24′ пн.ш. 55º40′ зх.д. 

Зх. – м. Принца Уельського  – 65º35′ пн.ш. 168º00′ зх.д.

Загальними контурами материк нагадує трикутник із широкою основою на півночі й сильно витягнутою вершиною на півдні. Південна частина Північної Америки називається Центральною Америкою.

Північна Америка межує з Південною Америкою. Одну від іншої відокремлює Панамський канал. Ці два материки складають єдину частину світу — Америку. Беринґова протока на заході відокремлює Північну Америку від Євразії. Північна Америка дуже віддалена від Австралії й Африки. На півдні Північну Америку перетинає північний тропік, на півночі – північний полярний круг. Найширша частина материка лежить в помірних широтах, що дуже впливає на його природу.

Північну Америку омивають три океани: на півночі — Північний Льодовитий, на заході — Тихий, на сході — Ат­лантичний. Значна порізаність берегової лінії материка проявляється наявністю великих заток, що глибоко врізаються в суходіл. На півночі це Гуд­зонова затока, що майже весь рік укрита льодом; на півдні — Мексиканська затока, яка дає початок потужній теплій течії — Ґольф­стріму; на південному заході — Калі­форнійська затока, що відокремлює від материка однойменний півострів.

Рельєф Північної Америки різноманітний. Майже ідеально плоскі рівнини у центральних областях чергуються з погорбованими просторами. На сході вони межують з порівняно невисокими Аппалачськими горами, які нагадують наші Карпати. На заході підносяться Кордильєри, гострі піки яких сягають висоти понад 6000 м.

Кордильєри, гора Мак-Кінлі

Особливості рельєфу Північної Америки передусім зумовлені історією геологічного розвитку території, яка налічує близько 4,5 млрд років.

В основі континенту розміщена давня Північноамериканська платформа. Хвиляста поверхня її фундаменту спричинила формування різних за висотою рівнин. Так, на півночі, де породи фундаменту платформи виходять на поверхню у вигляді Канадського щита, утворилася Лаврентійська височина. Південніше, де щит змінюється плитою, — Центральні та Великі рівнини. Значна висота останніх (подекуди понад 1 500 м) пояснюється потужними підняттями земної кори, що відбувалися в сусідній Кордильєрській області складчастості.

На півдні материка сформувалася молода платформа. Фундамент її має палеозойський вік і занурений під товщу осадових відкладів. Тут, навколо Мексиканської затоки, а також на узбережжі Атлантичного океану виникли великі низовини: Примексиканська і Приатлантична.

Загальну рівнинність на сході Північної Америки дещо порушують давні Аппалачські гори. Складкоутворення відбувалося тут іще в каледонський і герцинський періоди. Протягом тривалого часу Аппалачі руйнувалися. Нині це дуже згладжені й невисокі гори.

Рельєф півострова Лабрадор

Найбільша область складчастості виникла на заході материка. Саме тут виникли Кордильєри — одна з найвеличніших гірських систем земної кулі. Найвища її вершина — гора Мак-Кінлі сягає висоти 6193 м. В широкій системі меридіональних гірських хребтів виділяють дві основні гілки: західна – власне Кордильєри і східна – Скелясті гори (найвища вершина – гора Елберт – 4399 м). Ці дві смуги гір розділені високими плато, нагір’ями, тектонічними впадинами й розломами. Серед них найвідоміші – вулканічне Колумбійське плато, плато Великий басейн, плато Колорадо, вулканічне Мексиканське нагір’я. Простягаючись більш як на 9 000 км і досягаючи завширшки 800-1 600 км, гірський ланцюг Кордильєр продовжується в Південній Америці. Утворення Кордильєр, як і Анд, безпосередньо пов'язане з формуванням западини Тихого океану. Тут, на заході Америки, Тихоокеанська літосферна плита занурюється під материкову, зминаючи її у величезні складки. Численні розломи на дні Тихого океану продовжуються в хребтах Кордильєр. З ними зв'язані виверження вулканів і руйнівні землетруси, що відбуваються тут і донині. Найбільші вулкани — Попокатепетль і Орісаба (найвищий на континенті — 5 700 м).

18 квітня 1906 р. у місті Сан-Франциско стався землетрус, який тривав менше хвилини. Проте його сила була понад 8 балів. Пожежі, що трапилися внаслідок цього, довершили справу. Місто було повністю зруйновано, загинуло 3 000 чоловік, 25 000 чоловік залишилися без житла.

Отже, як і в Південній Америці, головні гірські хребти Північної Америки простягаються переважно з півночі на південь і тяжіють до узбережжя.

У формуванні рельєфу Північної Америки брали активну участь і зовнішні процеси. Багато тисяч років тому північні райони материка були вкриті льодовиком, який досягав сорокової паралелі, а розміри його удвічі перевищували площу Австралії. Рухаючись, потужний льодовик вирівнював поверхню, шліфуючи навіть скелі. Він захоплював величезну кількість уламкового матеріалу (пісок, гальку, глину, валуни) і відкладав його на шляху свого просування, утворюючи тисячі горбів завдовжки у кілька кілометрів.

Формували рельєф Північної Америки також поверхневі води. Так, річка Колорадо створила один із найглибших у світі (до 1800 м) Великий Каньйон. Завдяки підземним водам, що розчинили вапняки, виникла найдовша на земній кулі карстова печера — Флінт-Мамонтова завдовжки близько 500 км.

Діяльність вітру на величезних просторах північноамериканських пустель привела до виникнення значної кількості дюн і барханів.

Скелясті гори

Отже, у рельєфі північної частини материка переважають знижені й підняті рівнини, тому що територія лежить на давній платформі. Величезний вплив на формування рівнинного рельєфу мало давнє зледеніння. Рухаючись, льодовик руйнував і згладжував усі виступи на земній поверхні. На південь розкинулися горбкуваті Центральні рівнини, також укриті льодовиковими відкладами. На півдні сформувалася плоска Міссісіпська низовина, складена річковими наносами. На заході, біля передгір’їв Скелястих гір, лежать високі Великі рівнини, розчленовані глибокими річковими долинами.

На сході материка розташовані невисокі гори Аппалачі, середня висота яких становить 1000 м, найвища точка — гора Мітчелл (2037 м). Уздовж усього західного узбережжя простяглися Кордильєри. Це високі молоді гори із середньою висотою 3000 м, найвища точка — гора Мак-Кінлі (6194 м). Вони утворилися на стику літосферних плит, тому тут і зараз відбуваються сильні землетруси й виверження вулканів.

Основні корисні копалини: великі запаси природних ресурсів і широкий внутрішній ринок дозволяють США бути могутньою державою, що не залежить від експорту, і найвпливовішою країною континенту. Канада — найбільший у світі постачальник нікелю, цинку, урану, калію; другий у світі постачальник азбесту, срібла, титану, гіпсу; сірки і молібдену; Мексика — найбільший у світі постачальник срібла і четверта за видобутком нафти. У США найбільше у світі виробництво солі та  друге - нафти.