воскресенье, 16 февраля 2014 г.

ІТАЛІЯ

Про сучасну Італію складно говорити мовою сухих статистичних даних. У цій середземноморській країні з давньою історією захоплю­ючою пригодою може стати не тільки переїзд з міста до міста, але навіть прогулянка сусідніми вулицями, що химерно поєднали в собі різні епохи і культури. Туристичні проспекти і художні фільми внесли до нашої свідомості уявлення про сліпуче сонце, давні мозаїки тротуарів і скульптури храмів, про неприборканий італійський темперамент та всюдисущу і кровожерливу італійську мафію. Саме ця країна подарувала світу багато чудових речей: автомобілі вищого класу «Феррарі» та «Ламборджині», модні торгові марки Армані, Гуччі, Валентино, віно «К’янті» та лікер «Амаретто». Вона навчила мало не всю планету готувати спагеті та піцу.


Візитна картка країни:
Офіційна назва – Італійська Республіка
Площа держави (разом з островами Сицилія та Сардинія) – 301,3 тис. кв.км
Населення – 58 млн осіб
Столиця – Рим
Грошова одиниця – євро
Державною мова – італійська
Тип країни – економічно високорозвинена держава, країна «великої сімки»
Державний устрій – парламентська республіка, унітарна держава
Італія – це унітарна держава, яка поділяється на 20 адміністративних областей. На території Італії розташовані дві держави-карлики Ватикан і Сан-Марино.
Географічне положення Італії на півдні Європи зручне з погляду розвитку економіки і зовнішніх зв’язків. Територія країни складається з материкової, півострівної і острівної частин, має протяжні морські кордони, оскільки омивається Адріатичним, Лігурійським, Тірренським, Іонічним і Середземним морями. На півночі Італії здіймаються вкриті снігами і льодовиками Альпи. Східні прикордонні ділянки і узбережжя Адріатичного моря охоплені рівнинами. Апеннінський півострів перетинають з півночі на південь гори Апенніни. Між Альпами і Апеннінами розташована досить велика Паданська рівнина, якою несе свої води річка По. Західні узбережжя являють собою слабо хвилясту рівнину. Найближчими сусідами Італії є Франція, Словенія, Швейцарія та Австрія. Відстань від Італії до найближчого материка – Африки – усього 148 км.

Природні умови і ресурси Італії різноманітні, що зумовлено значною протяжністю країни з півночі на південь. Майже 4/5 території зайнято горами, що визначило й загальні особливості ландшафтів країни. На півдні Апеннінського півострова і островах є сліди давньої і сучасної вулканічної діяльності. З вулканізмом пов’язано утворення гарячих мінеральних джерел, грязьових вулканів, гейзерів. Цікавими формами рельєфу, що трапляються переважно на південному сході вздовж берегів Адріатичного моря, є карстові печери, гроти, колодязі, лійки та ін.
Клімат Італії змінюється від помірно теплого на Паданській рівнині до типового субтропічного на півдні півострова та островах. Клімат Альп підпорядкований висотній зональності: помірно теплий біля підніжжя й холодний на вершинах гір.
Клімат і рельєф сприятливі для розвитку рослинництва і рекреаційно-туристичного господарства. Найбільшою за площею басейну і найповноводнішою річкою Італії є По. На Апеннінському півострові найбільшими річками є Тибр і Арно, що з’єднані системою каналів. Саме на цих річках розташовані найбільші міста Італії – Рим, Флоренція і Піза. Річки використовуються для зрошення і як транспортні шляхи.
Природна рослинність представлена широколистими лісами, субтропічними вічнозеленими твердолистими лісами і чагарниками, які значно змінені і перетворені на сільськогосподарські угіддя.
Італія небагата на мінерально-сировинні ресурси. Власні енергоресурси – нафта Сицілії та газ Паданської низовини – задовольняють потреби країни лише на 15 %. Промислове значення мають запаси сірки і солей, поліметалевих і ртутних руд, а також будівельних та облицювальних матеріалів, зокрема відомий з давніх часів білий карарський мармур.
Народонаселення і культура. Більшість населення Італії – понад 90 % – італійці, хоча вони себе вважають римлянами, венеціанцями, сицилійцями, а вже потім італійцями, що пов’язано з історією формування країни. Регіональні відмінності проявляються у мові (хоча більшість населення розмовляє італійською мовою), звичаях, традиціях. Нині показник річного приросту населення нульовий, тобто спостерігається процес старіння нації. Середня тривалість життя італійців – 82 роки. Пересічна густота населення – понад 190 осіб/кв.км, а в окремих районах до 375 – 425 осіб/кв.км (Ломбардія, Кампанія). У містах проживає близько 68 % населення країни; 99 % італійців сповідують католицизм. Італія подарувала світові багато видатних постатей: художників, скульпторів, поетів, учених. Серед них – Леонардо да Вінчі, якого справедливо називають «титаном Відродження», Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті, Данте, Петрарка, Боккаччо, Дж. Бруно, Г. Галілей, Е. Торрічеллі та ін. Італійці – народ, у характері якого домінує експресивність, нестримність емоцій. Важливими рисами італійців є людяність, кмітливість, розум, вишуканий смак. Вони завжди і скрізь здатні насолоджуватися природою і мистецтвом, дуже люблять публічні розваги: карнавали, парадні спектаклі, процесії. Недаремно Італія стала батьківщиною карнавалів. Велику популярність у світі здобула традиційна італійська кухня. Але кожна область країни славиться своїми місцевими стравами: Лігурія – рибою, звареною в олії з великою кількістю зелені; Ломбардія – супом з нутрощами, Умбрія – сосисками з печінки; венеціанські провінції – рисом із зеленим горошком, а Неаполь – всесвітньо відомою нині піцою. Традиційна страва римлян – картопляні кльоцки з молодою яловичиною.
Господарство. Італія – країна з багатопрофільною ринковою економікою. На початку ХХІ ст. пріоритетними напрямками господарського розвитку є стимулювання приватного бізнесу, продовження ринкових реформ, боротьба з інфляцією. Серед країн-лідерів Італія має помірні позиції. Так, за показником ВВП Італія посідає 10-те місце у світі, поступаючись Німеччині, Великій Британії і Франції. Незважаючи на це, держава належить до країн Великої сімки і відіграє провідну роль у Південній Європі та ЄС.
Промисловість країни представлена передусім обробними галузями, що орієнтуються на трудові ресурси та переважно імпортну сировину. Для Італії характерна наявність великих монополій, які відіграють суттєву роль в економіці країни. Промисловість країни об’єднує понад 150 підприємств різних галузей: суднобудування і судноремонт, морський транспорт, машинобудування, чорна металургія. Нафтогазове об’єднання «ЕНІ» контролює понад 160 компаній. Автомобільний концерн «ФІАТ» включає до свого складу понад 100 компаній і забезпечує понад 13 % європейського автомобільного ринку. Більшість галузей промисловості сконцентровані на півночі країни. Нині італійські промислові фірми за своїми розмірами і торговельним обігом не претендують на світове лідерство, проте мають сильні позиції в ЄС. Основними напрямками італійського машинобудування, що має міжнародне значення, є автомобілебудування, виробництво залізничного рухомого складу, обладнання для різних галузей, сільськогосподарське машинобудування, випуск електроніки та електротехніки, майже 40 % якої експортується. Іншими галузями міжнародної спеціалізації Італії є хімічна й легка промисловість, а також виробництво будівельних матеріалів. В останні роки в Італії інтенсивно зростає роль малого і середнього бізнесу. Продукція, що виробляється на таких підприємствах, посіла провідні позиції на світовому ринку. «Малі» італійські виробники. Вони постачають на внутрішній і зовнішній ринки верстати, інструменти високої точності, текстиль, одяг, взуття, меблі, кераміку, ювелірні вироби та інші товари і є дуже конкурентоспроможними. Так, у П’ємонті, вовняній столиці світу, три тисячі фірм постачають на міжнародний ринок 3/4 світового виробництва вовняних тканин. Місцева компанія «Алесей» завоювала міжнародне визнання виробництвом кухонного начиння. Бергамо став визнаним центром меблевого виробництва. У Брешіа десятки дрібних сталеплавильних компаній показали світу, як можна вигідно виробляти високоякісну сталь на міні-заводах. Містечко Вичевано – відомий центр взуттєвого виробництва, а Ареццо і Віченца – центри виробництва золотих прикрас. Фірми «Сафіло» та «Лукотика» постачають до 85 % італійських окулярів на експорт.
Сільське господарство Італії спеціалізується насамперед на рослинництві. Його частка у вартості товарної продукції становить майже 60 %. За збором овочів і фруктів Італія є лідером у Європі, а за обсягами вирощування цитрусових та оливок поступається лише Іспанії. Провідні позиції посідає країна також у вирощуванні та переробці винограду. Розвиток тваринництва стримується як нестачею кормової бази, так і конкуренцією дешевшої продукції з Франції, Нідерландів та інших країн ЄС. Спеціалізується Італія на вирощуванні великої і дрібної рогатої худоби, свиней.
Сфера послуг Італії представлена такими найбільш значущими галузями, як туризм, транспорт і банківська діяльність. Їхня частка у ВВП становить 69 %. Транспортний комплекс Італії забезпечує не тільки внутрішні потреби країни, а й є важливою ланкою транспортної системи усіх країн ЄС. Стосується це насамперед трубопровідних і морських магістралей. Банківська сфера завжди добре була розвинена в країні, яка є її батьківщиною. Проте кількість банків та обсяг їхніх активів нині невпинно скорочуються.
Туристичний потенціал Італії. Італію справедливо вважають музеєм під відкритим небом, країною музики й архітектури, яку щорічно відвідують понад 40 млн туристів. У багатьох її містах зосереджені видатні пам’ятки архітектури різних часів, які сприяють розвитку пізнавального туризму. Туристичні райони Італії, як-от: Лаціо, П’ємонт, Лігурія, Ломбардія, Трентіно-Альто-Адідже, Венето, Фріулі-Джулія, Емілія-Романья, Тоскана, Умбрія, Калабрія, Апулія, Сицилія, Сардинія – мають розширену спеціалізацію відповідно до туристських ресурсів. За особливостями розвитку і розміщення господарства Італія поділяється на 11 економічних районів, об’єднаних у три групи: Північ, Центр, Південь. На Північ припадає понад 40 % території і майже половина населення. Це найбільш урбанізований регіон країни, в якому створюється 58 % її ВВП. Північ є головним промисловим, сільськогосподарським і транспортним регіоном Італії. Промисловість району зосереджена в трикутнику: Мілан – Генуя – Турин. Мілан є неофіційною столицею Півночі Італії, містом «вищої ліги» із всесвітньо відомим Міланським собором, хмарочосами, скупченням ринкової інфраструктури – біржами, страховими компаніями, штаб-квартирами великих корпорацій. Центр посідає друге місце в країні за економічним потенціалом, хоча є невеликим за площею і кількістю населення. Роль Центру в Італії визначається наявністю тут столиці країни. Рим пов’язують із Папською державою Ватиканом і стародавнім Римом, де й дотепер зберігаються руїни Форуму, Колізею, Тріумфальна арка Тіта, колона Трояна і багато інших пам’яток архітектури, що приваблюють сюди мільйони туристів. Південь Італії охоплює не тільки материкову, а й острівну частину і є найменш розвиненим. Проблемами Півдня є високий рівень безробіття, відтік населення, низькі доходи. Провідною галуззю тут є сільське господарство, в якому переважають вирощування цитрусових, олив, пшениці, а з галузей тваринництва – вівчарство. З галузей промисловості переважають нафтохімічна, металургійна та інші матеріало- і капіталоємні галузі. Неофіційною столицею Півдня є Неаполь – сучасне місто-порт, науковий і культурний центр.


Зовнішньоекономічна діяльність. В експорті країни переважає передусім продукція машинобудування, зокрема обладнання для різних галузей і транспортне обладнання, електротовари та інструменти. Понад 10 % експорту становлять текстиль, одяг і взуття. Імпортують до Італії мінеральну сировину, метали і металопродукцію, окремі хімічні й електротовари. Основними партнерами Італії є країни ЄС. Останніми роками країна намагається переорієнтувати свій експорт на країни Центральної і Східної Європи та Китай. Попри великий зовнішній борг, Італія є потужним джерелом економічної допомоги, яка в основному зорієнтована на країни Середземномор’я. Стосунки Італії та України побудовані на взаємовигідних двосторонніх відносинах. Обидві країни активно співробітничають у рамках Ради Європи, ОБСЄ, регіональної організації Центральноєвропейська ініціатива. Італія підтримує Україну у відносинах з ЄС, НАТО та СОТ. Між двома країнами розвиваються торговельні відносини. Україна експортує до Італії метал і металопродукти, мінеральну сировину, хімічну продукцію. Італія постачає в Україну машини та обладнання, текстиль і текстильні вироби, а також продукцію хімічної промисловості. Італія інвестує окремі галузі господарства України, зокрема сільське господарство і машинобудування. В Україні створені спільні італійсько-українські підприємства.
- Італія розташована в Південній Європі та відноситься до країн «великої сімки». За показником ВВП Італія займає 10-е місце у світі.
- Країна небагата на мінерально-сировинні ресурси, а її рельєф і клімат сприятливі для розвитку рослинництва та рекреаційно-туристичного господарства.
- В Італії спостерігаються помітні розбіжності в рівнях розвитку північної та південної частин. Господарський комплекс північної частини визначається високою концентрацією підприємств провідних галузей промисловості та інтенсивним сільським господарством.
- Головними галузями промисловості Італії є обробні галузі, орієнтовані на трудові ресурси та імпортну сировину – машинобудування, хімічна, легка та харчова.
- У галузевій структурі сільського господарства переважає рослинництво, яке лише частково забезпечує потреби країни.
- Найбільш значущими галузями сфери послуг Італії є туризм, транспорт і банківська діяльність. Переважаючими формами зовнішньоекономічної діяльності Італії є зовнішня торгівля, інвестування і спільне підприємництво.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.