Столиці держав, їх роль у житті країн. Перенесення столиць

Столичні міста та їхні функції. Столиці відіграють важливу роль у житті країн, виконуючи як політичні (державне управління), так і економічні, соціальні, культурні, наукові, воєнно-стратегічні функції.

Столиця – головне місто держави, у якому зазвичай перебувають вищі органи влади й управління (глави держави, парламент, уряд, вища судова влада тощо). Столиці можуть виконувати як суто столичні функції (політичні, адміністративні), так і нестоличні (економічні, культурні, науково-освітні та ін.). 

У столиці зазвичай розташовують вищі органи державної влади й управління, виконавчі, судові, військові та інші установи. Вони мають широкі міжнародні зв’язки, у них розміщуються дипломатичні представництва іноземних держав, у деяких випадках – світових і регіональних міжнародних організацій. 

Отже, столиця є головним центром державного управління країною. Утім столицею може бути будь-яке місто, що має вигідне політико-географічне або економіко-географічне положення, місто із центральним розташуванням, найбільший економічний центр країни, головний культурний або інтелектуальний центр країни, історичне місто – символ нації або навіть місто, яке спеціально було збудоване під столицю.

Столиці виконують не лише головну політичну роль, а й часто керують економічним життям у країні. Тому більшість з них мають високорозвинену державного рівня інфраструктуру. Для забезпечення внутрішніх потреб управління державою столиці потрібні оптимальний транспортний доступ до всіх територій країни, посилені комунікації ліній зв’язку, підвищений рівень управлінської інфраструктури, різних готелів, об’єктів сервісу, розвинуті системи комунально-побутового обслуговування.

Особлива увага приділяється розвитку транспортної інфраструктури (наявність високоякісних доріг, міжнародних аеропортів), електронних засобів комунікацій, високоякісного зв’язку тощо. Окрім політичних столиць, у багатьох країнах світу є й неформальні столиці, представлені головними економічними або культурними центрами держав. 

Їх часто називають «економічними» або «культурними» столицями. Це, наприклад, Нью-Йорк у США, Санкт-Петербург в Росії, Шанхай у Китаї, Колката в Індії, Стамбул у Туреччині, Ріо-де-Жанейро в Бразилії, Йоганнесбург у ПАР. Є чимало країн, де столичні функції розподілені між кількома містами, тому тут існують фактично два, а іноді й три столичні міста. Наприклад, у Нідерландах столиця за конституцією перебуває в Амстердамі, а резиденції монарха, уряду, парламенту, верховного суду – в Гаазі. В Ізраїлі резиденції парламенту й уряду розташовані в Єрусалимі, а іноземні посольства і кілька міністерств – у Тель-Авіві. Офіційною адміністративною столицею ПАР є Преторія, законодавчої влади – Кейптаун, судової – Блумфонтейн. Така сама ситуація характерна для ФРН, Танзанії, Кот-д’Івуару, Шрі-Ланки, Малайзії, Болівії, Чилі, Бутану та ін.

Зазвичай столичні міста є найбільшими економічними, адміністративними, культурно-історичними центрами країн. Великих столиць, де в міських межах мешкає понад 2 млн осіб, налічують вже близько 50. Столицею може стати будь-яке місто країни або й кілька її міст. Багато столичних міст сформували навколо себе величезні за площею і людністю столичні міські агломерації, які настільки зрослися зі столицею, що фактично перетворилися на єдину міську територію. 

Тому чимало столиць за своєю людністю відносно невеликі, але разом зі своєю агломерацією є найбільшими економічними і культурними ядрами своїх країн. Такі столичні агломерації сформувалися навколо Токіо (34 млн осіб), Сеула (23 млн), Мехіко (22 млн), Делі (21 млн), Каїра (16 млн), Москви (16 млн), Джакарти (15 млн) тощо.

Перенесення столиць. З другої половини XX ст. у деяких країнах намітилася тенденція до передачі столичних функцій від одного міста до іншого, тобто перенесення столиць. Потреба в цьому виникає зазвичай через перенаселеність міста, через гіпертрофоване домінування існуючої столиці над рештою країни, для вирішення суперечок між містами, що водночас претендують на столичний статус, через пряму військову загрозу існуючій столиці, або через її невдале географічне й геополітичне положення, або для прискорення розвитку тих територій, де створюється нова столиця. За останні 100 років таких нових столиць налічують понад 20. Місце для нової столиці обирають дуже ретельно. Враховують і географічне положення, і транспортну доступність, і кліматичні умови, і навіть те, наскільки місто буде захищене на випадок нападу зовнішніх ворогів. 

Зазвичай обирають центр країни – Бразиліа, Астана, Анкара, Абуджа, Нью-Делі. Лише Канберра розташована на березі океану, між двома найбільшими містами країни – Мельбурном і Сіднеєм, адже центр країни охоплений величезними пустелями. Нині ведеться активна підготовка до перенесення столиці в Південній Кореї, Монголії, Ірані, Аргентині, Болівії, широко обговорюються доцільність і можливі варіанти перенесення столиць у Грузії, Азербайджані, Франції, Великій Британії, Іспанії, Японії, Мексиці та ін.

- У Бразилії вважали, що перенесення столиці з Ріо-де-Жанейро вглиб країни сприятиме розвитку величезних внутрішніх областей держави. Нову бразильську столицю 1957 р. доручили будувати відомому архітектору Оскару Німейеру. І нині місто Бразиліа з висоти пташиного лету схоже на літак, а кількість будинків у кожному кварталі строго визначена. 

- 

- Канберра в Австралії стала столицею в результаті компромісу між Сіднеєм і Мельбурном, які тривалий час конфліктували за право бути столицею країни.

- Нова столиця Нігерії Абуджа розташована в самому центрі країни, в економічно слаборозвинутому й етнічно нейтральному районі. Влада, вибираючи нову столицю, намагалася створити місто, у якому не домінувала б жодна етнічна, соціальна чи релігійна група. 

- У Малайзії спеціально збудували нову столицю Путраджаю в 20 км від старої з метою перенесення головного міста країни в екологічно чисте і з військово-стратегічної точки зору безпечне місце.