ДПА: Хімічна промисловість України

Хімічна промисловість — галузь промисловості, де переважають хімічні методи обробки сировини. Значення хімічної промисловості: разом із машинобудуванням зумовлює науково-технічний прогрес; може створювати нові матеріали з певними властивостями; ­сприяє найбільш повній переробці відходів інших галузей господарства; виготовляє товари народного споживання.

Сировинна база: кам’яне і буре вугілля, нафта і природний газ, кам’яна і калійна солі, фосфорити, крейда, вапняки, сірка; відходи чорної і кольорової металургії, харчової промисловості, лісопромислового комплексу.

Структура: гірнича хімія, основна хімія, хімія органічного синтезу (нафтохімія, виробництво полімерів), лакофарбова промисловість, хіміко-фармацевтична промисловість.

Географія хімічної промисловості. Підприємства гірничої хімії розміщуються в районах видобутку корисних копалин: у Передкарпатті — видобуток сірки (Новий Розділ, Немирів), калійних солей (Калуш, Стебник); у Донбасі — видобуток кухонної солі (Слов’янськ, Артемівськ), на півночі Криму — комплексна переробка ропи солоних озер.

Виробництво азотних добрив розмі­щується біля коксохімічних заводів (Дніп­ро­дзержинськ, Запоріжжя, Ал­чевськ, Лисичанськ, Сєверодонецьк), районів видобутку природного газу й великих газопроводів (Рівне, Черкаси, Одеса).

Центри виробництва калійних доб­рив — Калуш (Івано-Франківська область) і Стебник (Львівська область), де видобуваються калійні солі.

Фосфорні добрива виробляють на основі імпортної сировини в районах сільськогосподарського виробництва (Оде­са, Вінниця), а також у місцях виробництва сірчаної кислоти (Костянтинівка, Суми) і в центрах розвитку металургії (Маріуполь).

Виробництво сірчаної кислоти зосереджено в районах її споживання (Костянтинівка, Суми, Рівне, Новий Роз­діл, Дніпродзержинськ).

Содове виробництво розміщене в ра­йонах видобутку кам’яної солі (Сло­в’янськ, Лисичанськ) і ропи (Красно­перекопськ).

Хімія органічного синтезу розвинена в Донбасі (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка) і на Наддніпрянщині (Дніпро­дзержинськ, Запоріжжя). Виробництво полімерних матеріалів базується на використанні продуктів нафтопереробної, газової та коксохімічної промисловості (Донецьк, Запоріжжя, Луцьк — виробництво синтетичних смол і пластмас; Київ, Черкаси, Чернігів — виробництво хімічних волокон). Частково виробництво базується на використанні хімічної сировини, що надходить продуктопроводами з Росії.

Високого рівня розвитку в Україні досягли лаковофарбова промисловість (центри — Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Харків), виробництво синтетичних барвників (Рубіжне, Красноперекопськ).

На базі нафтопереробної і газової промисловості розвиваються нафтохімічна (Бердянськ, Кременчук, Херсон) і гумово-азбестова (Дніпропетровськ, Біла Церква) промисловість.

Усе більшого значення набувають фармацевтична та виробництво синтетичних миючих засобів. Ці наукоємні галузі розміщені у великих містах — Донецьку, Дніпропетровську, Києві, Запоріжжі, Одесі.

  
 

 

ДПА: Паливна промисловість України

Вугільна промисловість є найрозвиненішою галуззю паливної промисловості України. Вона представлена видобутком кам’яного та бурого вугілля. До складу галузі входять підприємства з видобутку вугілля (шахти) і збагачувальні фабрики. Частка вугілля в паливно-енергетичному балансі України складає понад 75 %, що є одним із найвищих показників у світі. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, металургії, коксохімії. Основні поклади кам’я­ного вугілля зосереджені в Донбасі та Львівсько-Волинському басейні. Буре вугілля добувають у Дніпровському басейні.

Особливу цінність має кам’яне вугілля Донбасу, бо з нього можна виробляти кокс, необхідний для виплавки чавуну. На жаль, глибина залягання вугільних пластів сягає 1200 м при середніх глибинах залягання 500—750 м, а потужність пластів, що розроб­ляються, дуже мала — від 1,5 до 2 м. Через це собівартість видобутку вугілля в Донбасі є значно вищою, ніж у світі. У південно-східній і східній частинах Донецького басейну залягає переважно енергетичне вугілля — антрацит; на заході й північному заході — високоякісне коксівне вугілля. Найбільше шахт зосереджено в Донецькій області, де сформувалися потужні центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красноармійськ.

Хижацька експлуатація вугільних ресурсів України, постійне зростання потреб у вугіллі призвели до виснаження родовищ.
Головні сучасні проблеми вугільної промисловості:
• розробка пластів на великій глибині (до 1700—1800 м) вимагає дорогого сучасного устаткування, для створення якого необхідні величезні матеріальні й наукові витрати;
• старі шахти, що експлуатуються в да­ний час, необхідно реконструювати з метою підвищення безпеки праці шахтарів;
• з метою підвищення ефективності використання вугілля необхідно будувати нові потужності зі збагачення й переробки палива, перетворення його на рідке й газоподібне, що збільшує його теплоту згоряння;
• оскільки вугілля України здебільшого високозольне та з великим вмістом сірки, його переробка вимагає комплексного використання відходів.
Розв’язання даних проблем дозволить вивести вугільну промисловість України на новий якісний рівень, а головне — знизити собівартість вугілля, яка у даний час залишається дуже високою.
Із вугільною промисловістю пов’язана низка екологічних проблем (терикони, порушення рівноваги гірських поверхневих порід, погіршення якості підземних вод тощо).
Нафтова промисловість. Основ­ні родовища нафти зосереджені в Кар­патській і Причорноморській нафтогазоносних провінціях, Дніп­ров­сько-До­нецькій нафтогазоносній області. Найбільші родовища Передкарпаття — Бориславське (Львів­ська область), Волинське, Битківське (Івано-Франківська область).
Найбільші родовища Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області: наф­тові — Леляківське (Чернігівська область), Глинсько-Розбишівське (Полтав­ська область), нафтогазові — Гнідинцівське (Чернігівська область), Качанівське (Сум­ська область), Яблунівське (Полтавська область). Тут видобувають понад 50 % укра­їнської нафти.
У Причорномор’ї поклади нафти виявлені на Керченському півострові та на шельфовій зоні моря.
Нафтопереробна промисловість. Наф­та використовується як паливо і як сировина для хімічної промисловості.
Власної нафти Україні не вистачає, тому значна її кількість завозиться з-за кордону. Нафтопереробні заводи працюють у Херсоні, Кременчуку, Лисичанську, Дрогобичі, Одесі. Працюють нафтопроводи Гнідинці — Кременчук, Кременчук — Херсон, «Дружба» (останній поєднує нафтові родовища Росії з Центральною і Західною Європою).
Газова промисловість. Великі родови­ща природного газу розташовані в Дніп­ровсько-Донецькій нафтогазоносній об­лас­ті: Шебелинське, Західнохрес­ти­щен­ське, Єфремівське (Харківська область). Близько 1/5 видобутку природ­ного газу України зосереджено в Пе­ред­карпатті: Дашавське (Львівська область), Косівське, Надвірнянське (Івано-Фран­ківська область) родовища.
Значні родовища природного газу відкриті на півдні країни, передусім у Криму. Основні родовища — Глібівське, Джанкойське. Зростає видобуток газу на шельфі Чорного моря.
Територією України проходять численні газопроводи: Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебе­линка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів, Шебелинка — Бєлгород — Москва, Дашава — Київ — Москва.
Україна має великі перспективні газоносні площі.
Природний газ — найефективніше паливо. Собівартість його видобутку є значно нижчою, ніж вугілля, а теплотворна здатність — високою. Вико­рис­тання газу є дуже перспективним: він майже не отруює навколишнє середовище, порівняно з іншими енергетичними джерелами (особливо вугіллям і мазутом). Його використовують як сировину для хімічної промисловості, а також для комунально-побутових потреб.
Торф’яна промисловість розвивається на півночі України, у Поліссі (Чернігівська, Рівненська, Львівська, Житомирська, Волинська області). Торф як паливо має другорядне значення. Використовують його як місцеве паливо в селах, на скляних, порцеляно-фаянсових, харчових підприємствах. Для поліпшення транспортування з нього виготовляють торфобрикети (Чернігівська, Жи­томирська, Львів­ська області).

Райони поширення нафти, природного газу, кам'яного та бурого вугілля, торфу:

 

 

 

ДПА: Харчова промисловість

Головним завданням харчової промисловості є виробництво продуктів харчування. До її складу входить майже 40 галузей. За обсягами виробництва харчова про­мисловість посідає друге місце (18 %) в економіці України, асортимент виробленої про­дукції включає понад 3000 найменувань.

До складу харчової промисловості входять такі галузі: цукрова, борошномельна, м’ясна, молочна, хлібопекарська, маслоробна, кондитерська, спир­това, макаронна, пивоварна, рибна, виноробна, круп’яна, консервна, тютюнова та ін.

Підприємства харчової промисловості розташовані на території Україні практично повсюдно, однак при їх розміщенні враховуються особливості кожної галузі. Останнім часом кількість підприємств харчової промисловості почала збільшуватися, особливо невеликих за розмірами. Вони створюються поблизу джерел сировини, у колективних і фермерських господарствах.

ДПА: Національний склад населення України

ДПА: КЛАССИФИКАЦИЯ МИГРАЦИЙ НАСЕЛЕНИЯ