Интересные факты о Северной Америке

• Канада является самой большой страной Северной Америке и 2 по величине в мире. Больше Канады только Россия. Площадь Канады 9 970 000 кв. километров (см. http://geoschool16.blogspot.com/2013/07/8.html).

• К северо-востоку от материковой части Северной Америки расположен самый крупный остров на Земле – Гренландия. В переводе с норвежского – «Зеленая страна», то есть название совсем не отвечает действительности. Ведь 80–85 % площади Гренландии покрыто мощным слоем льда до 340 м толщиной. Откуда же такое название? Дело в том, что «зеленой» первооткрыватель норманн Эрик Рыжий назвал только юго-западную часть острова. Здесь и в самом деле есть участки, которые летом покрываются зеленой растительностью, поскольку хорошо защищены от холодных северных ветров и омываются теплым течением. Позже Гренландией стали называть весь ледяной остров. Северный край Гренландии – мыс Морис-Джессеп расположен на 83° 40’ с.ш. В такие высокие широты «земная твердь» более нигде в северном полушарии не заходит. Гренландия не является частью Северной Америки, а принадлежит Дании, хотя географически самый большой остров является частью Северной Америки.

• В прошлом Северную Америку и Азию соединял так называемый Берингов мост. Для возникновения этого моста на месте нынешнего Берингового пролива (длина 96 км, ширина 86 км) достаточно, чтобы уровень моря понизился всего на 50 м. В продолжение длительной геологической истории материка «Берингов мост» появлялся и исчезал несколько раз. Именно тогда, когда «мост» существовал, растения и животные могли переходить с одного континента на другой. Впрочем, эти связи не были продолжительными и природа каждого из материков развивалась самостоятельно.

• В Северной Америке на юге Великих равнин бывают особенно сильные смерчи – торнадо. Это кратковременные, но чрезвычайно разрушительные вихри диаметром в несколько десятков, а то и сотен метров. Поражают большая скорость и сила торнадо. Например, после его прохождения нашли куриное яйцо с «пулевым» отверстием, пробитым кукурузным зерном. Подобные «пулевые» отметки оставляла галька на оконных стеклах. Известны еще более поразительные примеры: соломинка, проткнувшая насквозь толстый картон; стальная опора линии электропередачи, согнутая до самой земли. Однако наиболее фантастический случай был зарегистрирован во время торнадо 1896 г. Тогда сосновая палка пробила металлический лист толщиной 1 см. Самый тяжелый из предметов, которые поднимал смерч, – железный подвесной мост массой 108 т.

Интересно, что границы действия торнадо четко обозначены на местности: были случаи, когда половина строения была полностью снесена, а другая оставалась неповрежденной. 

• Кактус – очень полезное растение. Издавна в Мексике из кактуса делали легкие прочные мосты, дорожные столбы. Многие виды кактусов являются традиционным продуктом питания местного населения. Кактусы жарят, варят, приготовляя около 40 блюд. Кроме того, некоторые виды кактусов местные жители используют как лекарства. Не случайно кактус изображен на государственном гербе Мексики.

 • В штате Аризона на юго-западе США известен кратер метеоритного происхождения. Местные жители назвали это образование «Каньон-дьявол». Согласно местной легенде он возник в результате спуска на Землю в незапамятные времена огненной колесницы. Кратер поражает своими размерами: почти правильная форма, диаметр 1,2 км, средняя глубина 167 м, высота вала над равниной до 65 м. Он свидетельствует о гигантской катастрофе, случившейся несколько тысячелетий назад. По оценкам специалистов тогда на Землю упал метеорит массой около 60 тыс. тонн. Энергия, освобожденная в результате падения метеорита, приблизительно равнялась силе взрыва 3,5 млн тонн обычной взрывчатки.

• Одной из самых необычных можно назвать реку в штате Флорида (США). Она вытекает из озера Окичоби и через 16 км впадает в Мексиканский залив. Несмотря на такую незначительную длину ее ширина местами достигает 80 км, а средняя глубина составляет лишь 15 см. Течение в реке почти не заметно, так как падение от истока до устья всего 4,5 м. Колебание уровня воды в реке зависит, прежде всего, от испарения. Местность, по которой протекает река, называется Эверглейдс, здесь основан известный национальный парк с таким же названием.

• На восточном побережье Канады есть удивительный водопад, вода которого периодически меняет направление своего движения на обратное. Водопад образован на реке Сент-Джон, которая впадает в залив Фанди через узкий скалистый каньон. Этот залив – место самых высоких приливов в Мировом океане (до 18м). Когда приливная волна двигается вверх по реке, она образует в ущелье водопад, направленный навстречу течению реки.

• На западе США встречается много сухих соленых озер. Из них не только добывают соль. Твердые, как бетон, и гладкие, как зеркало, днища остаточных озер используются в качестве аэродромов для сверхзвуковых самолетов и даже космических аппаратов. Именно здесь установлены мировые рекорды скорости автомобилей и мотоциклов.

• Самый большой город Северной Америки – это Мехико, в котором живут более 20 миллионов человек.

• Самые маленькие страны Северной Америки это островные государства Кристофер и Невис на карибских островах.

• В 1913 году в Северной Америке зарегистрировали самую высокую температуру – 57 градусов. Рекорд был зафиксирован в Долине Смерти, штат Калифорния.

• В Северной Америке можно встретить каждый тип климата
(см. http://geoschool16.blogspot.com/2013/07/blog-post_17.html).

• В Северной Америке находится 24 страны, но с самыми известными и ассоциирующимися с континентом являются Канада и США
 (см. http://geoschool16.blogspot.com/2013/07/8.html).

• В Северной Америке живет 502 миллиона человек, причём большинство из них говорят на английском, французском и испанском языках.

• Северную Америку назвали в честь известного исследователя Америго Веспуччи, хотя первым её открыл Христофор Колумб.

• В Нью-Йорке, в Центральном парке, стоит каменный обелиск «Игла Клеопатры», привезенный из Египта в 1890 г. Его западная и восточная стороны покрыты разнообразными надписями и рисунками. За годы пребывания памятника в крупнейшем городе он разрушился больше, чем за 3500 лет в Египте. Однако если на восточной грани обелиска надписи вполне различимы и сейчас, то на западной разрушены до неузнаваемости. Этому есть две причины. У Великих озер расположен крупнейший промышленный район США. Выбросы из тысяч заводских труб содержат оксиды серы, которые при взаимодействии с водяными парами в атмосфере порождают кислотные дожди. Они чрезвычайно быстро разрушают архитектурные памятники. А преобладание западного переноса воздушных масс над Нью-Йорком привело к тому, что надписи лучше сохранились на восточной стороне «Иглы».

 

• Вашингтон был основан в 1791 г. как столица США. Это едва ли не самый европейский город Америки. Здесь нет небоскребов: по закону ни одно здание не может быть выше Капитолия – здания, в котором заседает парламент страны. Как ни удивительно, но большинство населения столицы США составляют негры.

Північна Америка: 

Населення, політична карта та господарство

У Північній Америці проживає 8 % населення світу, переважно європеоїдної раси, а також негри й індіанці. Значні території безлюдні (переважно на півночі Канади), найгустіше населені Бермудські острови і північно-східне узбережжя США. Три четверті населення Північної Америки проживає в містах; найбільші міські агломерації: Мехіко, Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Чикаго, Даллас, Делавер, Х'юстон, Торонто, Вашингтон, Маямі.

До відкриття Північної Америки європейцями, її територія була заселена місцевими племенами, які проникли на континент близько 30 000 років тому через Беринговий міст (на місці Берингової протоки). Доказом належності індіанців до монголоїдної раси є характер поселень, знайдених археологами, щодо темний колір шкіри. Американська гілка має особливі ознаки: високий зріст, розріз очей, червонуватий відтінок шкіри, орлиний ніс. Особливо високорозвиненими були цивілізації індіанців Мексики – ацтеків і майя – держави з високою щільністю населення, розвиненою наукою культурою і господарством.

До корінному населенню так само відносяться ескімоси. Вони живуть на узбережжі Північного Льодовитого океану і на півдні Гренландії.

 

 

 

Історична довідка: Корінні жителі Америки – ескімоси й індіанці, які належать до американської гілки монголоїдної раси. Під назвою індіанці об'єднані численні етноси, які відрізняються за зовнішнім виглядом, культурою, мовою. До приходу європейців індійські племена перебували на різному рівні розвитку. На вищому щаблі стояли народи Мексики й Центральної Америки – майя, ацтеки. У середні віки майя вже будували міста, мали свою писемність і систему лічби, володіли технологією обробки металу. Ацтеки прийшли на Мексиканське нагір'я з півночі, де заснували місто Теночтитлан. Спочатку більшість ацтеків жили в цьому місті та його околицях, створивши своєрідне місто-державу. Потім було створене політичне об'єднання, що складалося з ацтеків і деяких сусідніх народів.

Першими європейцями, що перетнули океан і досягли Північної Америки, були нормани. Ще в X ст. вони заснували поселення на узбережжі Лабрадору і Ньюфаундленду. Але активне освоєння материка почалося після плавань Христофора Колумба. Від XV ст. на материк стали прибувати переселенці з Європи. Іспанці на чолі з Е.Кортесом завоювали сучасну Мексику. На початок XVII ст. великою територією на східному узбережжі материка володіла Англія. У долині річки Св. Лаврентія жили французи. У 1619 р. до Америки прийшов перший корабель із чорними невільниками з Африки. Свій внесок в освоєння Північної Америки зробили росіяни, які зі XVII ст. наполегливо просувалися на Аляску та північно-західне узбережжя континенту, засновуючи там поселення. Так продовжувалося аж допоки царський уряд у 1867 р. не продав російські володіння на Алясці Сполученим Штатам.

Сьогодні нащадки рабів – афроамериканці – становлять понад 12 % населення США.

Колонізація материка змінила склад населення. Корінні народи були знищені або витіснені на несприятливі землі. Сучасна чисельність корінного населення менше 1%. Під час колонізації для роботи на плантаціях нових землевласників з Африки були завезені сотні тисяч чорних рабів, які отримали свободу лише в XIX столітті. Сьогодні на материку живуть нащадки різних народів Африки.

У Мексиці основну частину населення складають метиси. У США та Канаді переважають нащадки англійців, ірландців, німців, французів і т.д.

Майже 9/10 площі континенту займають три великі країни: Канада, США та Мексика: Канада, що посідає друге місце у світі за площею; США, що займає перше місце у світі за рівнем економічного розвитку, третє місце за кількістю населення та четверте – за площею, і Мексика, що посідає 11-е місце у світі за кількістю населення. При цьому на континенті розташовано багато невеликих, насамперед острівних держав.

США 
Площа – 9,6 млн кв. км
Населення – 303 млн осіб 
Столиця – Вашингтон

США – друга за площею країна Північної Америки. Вона займає центральне положення на материку, межуючи на півночі з Канадою, на півдні – з Мексикою. США є найбільш розвинутою і передовою державою світу.

Природа країни надзвичайно різноманітна. На заході здіймаються гори Кордильєри, на сході – Аппалачі. Ніде у світі немає таких великих рівнин з сприятливим для життя і господарської діяльності кліматом. США посідають провідне місце серед країн світу за запасами вугілля, нафти і природного газу, залізних і марганцевих руд, міді і цинку, а також деревини.

За кількістю населення США посідають третє місце у світі. Більшу його частину складають нащадки переселенців з Європи. У США проживає й багато американців українського походження – близько 1 млн осіб. Великий відсоток афроамериканців – нащадків народів Африки. Вони говорять англійською і зробили великий внесок у господарство країни і формування американської культури. Лише 1 % від загальної кількості населення складають нащадки корінного населення – індіанці, ескімоси, алеути, гавайці. США порівнюють з казаном, у якому люди різних національностей з різних куточків світу сплавилися в єдину націю – американці США. Державною мовою в країні є англійська.

Більше половини американців живуть в „одноповерховій” Америці – котеджах, розкиданих у приміській зоні. Великі міста – Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Чикаго та інші – простяглися уздовж узбереж океанів і на берегах Великих озер. Зливаючись між собою, вони утворюють суцільну міську смугу.

Різноманітні природні умови, багаті природні ресурси та підприємницький характер перших переселенців сприяли тому, що США за порівняно короткий строк стали найпотужнішою державою світу.

Країна успішно впроваджує в господарство нові технології. США – країна з високо розвинутою промисловістю. Провідними її галузями є чорна і кольорова металургія, які у великих кількостях виплавляють сталь, мідь, алюміній, цинк, свинець. Країна є одним із найбільших світових виробників продукції машинобудування. Національною гордістю американці вважають автомобілебудування. Продукція заводів „Дженерал моторс”, „Форд” і „Крайслер” відома в усьому світі. США – лідер у виробництві авіаційної (компанія „Боїнг”) та ракетно-космічної техніки. Провідними галузями США і світу є виробництво приладів, електронного обладнання, комп’ютерної техніки („АЙ-БІ-ЕМ”, „Епл-Макінтош”) та розробка комп’ютерних програм („Майкрософт”). Добре розвинуті електроенергетика, хімічна, харчова, легка галузі.

Сільське господарство різноманітне і високопродуктивне. Ферми і ранчо повністю забезпечують країну продуктами харчування. Провідними галузями рослинництва є вирощування кукурудзи, пшениці, сої, арахісу, соняшнику. Багато збирають цукрових буряків і цукрової тростини, бавовнику, тютюну. Вражають і масштаби тваринництва. Дуже багато розводять великої рогатої худоби, свиней, овець, птахів. Розвинутий морський рибний промисел.

Забезпеченість країни транспортною мережею (автошляхи, залізниці і річкові шляхи) – одна з найвищих у світі. У державі хороші швидкісні шляхи з багаторівневими транспортними розв’язками. Розвинуті також авіаційний і трубопровідний транспорт. Іншим країнам США продають автомобілі, літаки, продукція електронної і хімічної галузей, військову техніку, сільськогосподарську продукцію. Крім того, у цій країні „народилися” і поширилися світом гамбургери, джинси, джазова музика, ковбойські фільми.

 

 

КАНАДА
Площа – 10 млн кв. км
Населення – 33,3 млн осіб 
Столиця – Оттава

Це друга за площею країна світу, яка займає більшу частину Північної Америки. Канада на мові індіанців-ірокезів означає поселення, група хатин. Її єдиним сусідом є США.

Природа Канади, як і США, різноманітна: великі рівнини на сході та високі Кордильєри на заході, хвойні і мішані ліси та неозорі степи. Суворий клімат арктичних пустель і тундри та багаторічна мерзлота у північних районах перешкоджають господарській діяльності. За кількістю річок і озер Канада тримає першість у світі. Надра Канади багаті на нафту і природний газ, вугілля, руди чорних і кольорових металів (алюмінієві, мідні, свинцеві, цинкові, срібло, золото).
Населення Канади таке ж строкате за національним складом, як і в США. Більшу частину складають англоканадці і франкоканадці. Тому в країні дві державні мови – англійська і французька. Корінні жителі – індіанці та ескімоси – становлять незначну частку. Крім того, в Канаді багато проживає німців, італійців, китайців, поляків, росіян і українців. Канада – одна з найменш населених країн світу. Середня густота населення складає лише 3 чол./км2. Це пояснюється суворими природними умовами на значній частині території країни. Більшість населення проживає на півдні країни і здебільшого у містах. Найбільшими містами є Торонто, Монреаль, Оттава.

Канада – високорозвинута країна світу. Вона має сучасну багатогалузеву промисловість. Провідною галуззю є гірничодобувна. Тому країна посідає провідне місце у світі з продажу мінеральної сировини. Дуже потужною є електроенергетика, яка базуються на власних ресурсах нафти, природного газу і вугілля, а також гідроресурсах. Розвинуті чорна і кольорова металургія: Канада – найбільший у світі виробник цинку, нікелю, алюмінію, молібдену. Добре розвинута хімічна промисловість. Світове значення має деревообробна та целюлозно-паперова галузь.

У сільському господарстві переважає тваринництво. Цьому сприяють значні площі природних пасовищ. Розводять велику рогату худобу, свиней, птахів. Провідне місце у рослинництві посідає виробництво зернових: пшениці, ячменю, вівса. Добре розвинуте рибальство. Канада відома як світовий постачальник мороженої риби. Розвинутий хутровий промисел.

Добре розвинені всі види транспорту. Через усю країну простягаються швидкісні автомагістралі. Розгалужена мережа залізниць. У перевезенні пасажирів і вантажів помітну роль відіграє також водний річковий і озерний транспорт. Важливе значення має повітряний транспорт. Потужний морський торгівельний флот робить Канаду великою морською державою.

Канада постачає на світовий ринок мінеральну сировину, продукцію деревообробної, целюлозно-паперової та машинобудівної промисловості.

 

 

МЕКСИКА
Площа – 2 млн кв. км
Населення – 108 млн осіб 
Столиця – Мехіко

Це третя за величиною країна Північної Америки. Вона розташована на півдні материка. На півночі межує із США, на півдні – з Гватемалою і Белізом. Природа Мексики своєрідна. В країні поширені плоскогір’я, плато, гірські хребти, натомість низовини займають лише вузькі прибережні смуги. Характерною рисою є висока сейсмічна активність і поширення діючих вулканів. Тому в Мексиці часто трапляються землетруси. На значних територіях панує спекотний і сухий клімат. Багато ендеміків серед кактусів, агав і юкк. Надра країни багаті на руди чорних і кольорових металів (мідні, свинцеві, цинкові, олов’яні, вольфрамові, золото, платина). За видобутком срібла і графіту Мексика є світовим лідером. Нині на перший план вийшла нафта і природний газ, які видобувають на узбережжі Мексиканської затоки.
Серед населення переважають метиси – нащадки від шлюбів європейців з індіанцями та індіанці, на відміну від США і Канади частка європейців невелика. Державна мова – іспанська, проте багато мексиканців розмовляють різними індіанськими мовами. Густота населення в Мексиці значна – понад 50 осіб/км2. Відсутність роботи у сільській місцевості змушує людей переїздити у міста. Тому нині більшість населення зосереджена у містах. Найбільші з них – Мехіко, Гвадалахара, Монтеррей.

Велику роль у господарстві країни відіграє промисловість. Розвинутими є чорна і кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, легка і харчова галузі. Тисячі підприємств збирають автомобілі, комп’ютери, побутову електроніку.

У сільському господарстві провідне місце належить рослинництву. Основні культури – кукурудза, соя, пшениця, бавовник, кава, цукрова тростина. В Мексиці вирощують агаву, з якої отримують грубе волокно, що йде на виготовлення паперу і мотузок. На світовому ринку користуються попитом цитрусові, банани, ананаси, манго, папайя. Тваринництво має м’ясо-вовнове спрямування. Розводять велику худобу, овець, віслюків, коней, птахів. Розвинуте риболовство. 

Країна має розвинений транспорт: автомобільний, залізничний, морський, авіаційний. На світовому ринку Мексика продає кольорові метали, нафту і нафтопродукти, автомобілі, бавовну, кава, фрукти та овочі.

 

 

Україна та Північна Америка

Україна веде активну роботу майже з усіма країнами Північної Америки.

Найбільше ж наша держава співпрацює з Канадою та США. Канада - це перша країна, яка визнала незалежність України. Саме в Канаді проживає найчисельніша українська діаспора. 

З квітня 1992 року діє Посольство Канади в Україні, у листопаді 1992 року було відкрито Посольство України в Канаді, а пізніше - Генеральне консульство України в Торонто (березень 1993 року). Основні принципи та напрями розвитку відносин між двома країнами зафіксовано в „Спільній декларації про Особливе партнерство між Україною та Канадою", підписаній у Києві 31 березня 1994 року, а також „Спільній декларації про подальший розвиток відносин Особливого партнерства між Україною і Канадою", підписаній у Києві 05 грудня 2001 року. Крім того, розвиток відносин між двома країнами в основних сферах та галузях двостороннього співробітництва регулюється 45 міжурядовими та міжвідомчими документами. Розвиток відносин у перші роки незалежності України характеризувався активним діалогом на міждержавному рівні, символічне місце в якому належить візиту Генерал-губернатора Канади українського походження Рамона Гнатишина 28 вересня-01 жовтня 1992 року, який став першим офіційний візитом Глави Канади в Україну. Особливе місце у двосторонніх відносинах належить питанням культурно-гуманітарного співробітництва, та зокрема, підтриманню зв'язків з українською громадою Канади. 

Сполучені Штати Америки є стратегічним партнером України. Цей вибір зумовлюється, виключно великою роллю США у світовій економіці й політиці. Жодна важлива подія в світі не обходиться без прямої або опосередкованої участі Сполучених Штатів.

Північна Америка: Природні зони

Зміна природних зон Північної Америки простежується у широтній зональності ґрунтово-рослинного покриву, яка відбувається завдяки поступовому збільшенню кількості тепла з півночі на південь й наростанню сухості клімату в південній частині материка зі сходу на захід. На території Канади природні зони змінюють одна одну з півночі на південь. Але природні зони тундри і лісів на сході континенту простягаються далі на південь, що пов’язано з впливом холодної Лабрадорської течії.

Південніше Великих озер зміна природних зон відбувається зі сходу на захід. Це пов’язано з наростанням континентальності клімату в цьому напрямку.

В Кордильєрах, Аппалачах і горах Центральної Америки проявляється висотна поясність ландшафтів.

Зона арктичних пустель займає більшу частину Гренландії й Канадського Арктичного архіпелагу. На сході зони (льодовики Гренландії й Канадського архіпелагу зосереджені в основному поблизу моря Баффіна) величезні простори зайняті льодовиками, а на заході – кам’яними арктичними пустелями. Поверхня льодовиків являє собою майже безжиттєвий простір. Значну частину біомаси в кам’яних пустелях утворюють нижчі рослини – водорості і бактерії, що живуть на поверхні й у ґрунтовому шарі, а також мохи й лишайники. На суходолі зустрічаються полярні миші – лемінги, якими харчуються песці й вовки.

 

Зона тундри формується в субарктичному кліматичному поясі. В цій зоні при невеликій кількості тепла й опадів характерне перезволоження ґрунтів. Тому в зоні багато боліт, озер, невеликих річок. На тундрових торфово-глеєвих ґрунтах ростуть розріджені трави (куртини дріад, полярні маки, незабудки), а також зарості карликової берези і вільхи. Величезні простори зайняті мохами й лишайниками. В американській тундрі живуть північний олень карібу, вівцебик, лемінг, песець, вовк.

 

Зона лісотундри в Північній Америці строкатіша, ніж в Євразії. Вододільні ділянки займає кущова й мохово-лишайникова тундра. По долинах річок, які течуть з півдня поширені лісні ландшафти. Північну межу деревної рослинності утворює ялина чорна і ялина біла. Зона лісотундри простягається смугою шириною 500 км.

В межах помірного кліматичного поясу розташовано близько третини території Північної Америки. Термічний режим й умови зволоження неоднорідні. Тому в складі поясу виділяється кілька природних зон.

 

Хвойні ліси (тайга) простягаються на півночі поясу від атлантичного узбережжя на сході і тихоокеанського на заході, обриваючись в Кордильєрах. Як і в лісотундрі, тут широко представлені сфагнові й низинні болота. Рослинний покрив зони – це переважно темнохвойні ліси на мерзлих і підзолистих ґрунтах. В канадській тайзі переважають ялина й сосна. В тайзі збереглись: чорний ведмідь барибал, сірий ведмідь грізлі, американський лось, лісовий бізон, рись, єнот, скунс, ондатра, червона лисиця, бобри та інші.

На південь від зони тайги на рівнинах Північної Америки зміна природних зон відбувається в напрямку від узбережжя Атлантичного океану вглиб материка.

 

Зона мішаних лісів займає область Великих озер. В цій зоні поєднуються масиви хвойних, вузьколистих (береза, тополя) й широколистих лісів на дерново-підзолистих і бурих лісових ґрунтах. На узбережжі поширені переважно хвойно-широколоистяні ліси. В їх складі поширені кілька видів кленів, буки, липи, дуби, ясені; з хвойних характерні – туя, сосна, ялина.

 

Зона широколистих лісів лежить на південь і південний схід від мішаних лісів. До основних лісоутворюючих порід зони належать дуб (білий, червоний), липа, бук, каштан, магнолія, горіх чорний. В передгір’ях Аппалачів переважають бук і дуб; на сході й півдні Центральних рівнин – ще й деякі реліктові рослини (тюльпанове дерево, листопадні магнолії). Багатство широколистих лісів пов’язано з родючістю бурих лісових ґрунтів, які щорічно отримують в 2,5 рази більше органічної маси, ніж в тайзі. Тваринний світ в цій зоні зберігся на природоохоронних територіях.

 Зона лісостепів і прерій знаходиться на Центральних і Великих рівнинах південніше тайги й західніше мішаних й широколистих лісів. Підзона прерій займає західну частину Центральних рівнин. Під преріями розуміють безлісі рівнини з високотравною, переважно злаковою рослинністю. Голубий і малий бородач становлять 80% всього травного покрову прерій. Ґрунти цієї підзони – чорноземи. Підзона лісостепів простягається через Великі рівнини з заходу на схід. Основний тип ландшафту – невеликі луги з переважанням злакових – пирію й типчаку. Основні ґрунти тут – сірі лісові й лучно-чорноземні.

Зона степів також неоднорідна. Типові степи отримують 550-600 мм опадів на рік. Це чорноземні рівнини, які зараз майже повністю розорані, порізані ярами й балками. Сухі степи займають західні райони Великих рівнин й переходять на Колумбійське плато й південь плато Фрезер в Кордильєрах. Річна сума опадів в сухих степах до 400 мм на рік. Це не забезпечує гарантованих врожаїв сільськогосподарських культур, тому значна частина земель не розорана, а зайнята пасовищами. Місцеві злаки – трава Грамма, бізонова трава. Ґрунти сухих степів каштанові з низьким вмістом гумусу.

 

Зона пустель і напівпустель помірного поясу займають найсухіші райони Колумбійського плато й майже всю територію Великого Басейну. Річна сума опадів рідко сягає 250 мм на рік. Основа рослинного покрову – зарості чорного полину на сіро-бурих ґрунтах.

 

Характерною ознакою субтропічного поясу є переважання вічнозеленої рослинності. Формування природних зон в субтропічному поясі пов’язано з різницею в зволоженні. Зміна зон відбувається зі сходу на захід.

Субтропічні вологі вічнозелені мішані ліси займають Приатлантичну низовину й прилеглі до неї з півночі й заходу території. Вододільні ділянки зони більш сухі й тут переважають соснові ліси. Низькорослі пальми, магнолії, орхідеї надають лісам екзотичний вигляд. В рослинності широких заболочених руслах рік виділяються тис і болотний кипарис. Ґрунти зон відзначаються значним вмістом гумусу й сполук заліза й алюмінію – червоноземи й жовтоземи.

Субтропічні прерії поступово змінюють ліси по мірі зменшення кількості опадів. Вони є продовженням прерій помірного поясу. Але в субтропічних степах вищі температури, більше випаровування, менш родючі ґрунти (червоно-чорні й червоно-каштанові). Зручні для землеробства простори зони зайняті плантаціями, бавовнику арахісу, тютюну.

Зона субтропічних степів є перехідною від прерій до пустель. В складі рослинного покриву переважають злакові низько травні асоціації в поєднанні з колючими вічнозеленими чагарниками. Під цією рослинністю формуються коричневі й сіро-коричневі ґрунти.

Зони напівпустель і пустель субтропічного поясу чергуються на території південної частини Великого Басейну й північних районах Мексиканського нагір’я. Основна рослина на півночі зони – чорний полин. Для Мексиканського нагір’я характерні кактуси, які сягають 10-15 м висоти й мають чудернацькі форми, агави, юки. В субтропічному поясі знаходяться пустелі Мохаве, Хіла, Аризона, Сонора. Серед тварин зони багато плазунів (гримуча змія, кораловий аспід, ядозуб), гризунів, трапляються броненосці.

Зона напівпустель і пустель продовжується в тропічному поясі й охоплює весь півострів Каліфорнія. Формуванню пустель в цьому районі сприяє холодна Каліфорнійська течія.

Зона середземноморських твердолистих вічнозелених лісів і чагарників займає Тихоокеанське узбережжя й прилягаючі райони в крайній західній частині субтропічного поясу. Кліматичні умови на протязі антропогенового періоду тут не змінювались, тому збереглись реліктові рослини. Для цієї зони характерні зарості секвої. Субтропічні хвойні ліси сильно постраждали від пожеж та вирубок. Їх місце зайняла вторинна чагарникова формація, головним представником якої є сухолюбний вічнозелений дуб. Під сухими лісами й чагарниками зони формуються коричневі ґрунти. В умовах зрошувального землеробства багато ділянок зони зайнято під сади й плантації цитрусових.

Тропічний пояс включає невелику частину материка – крайній захід й південь Мексиканського нагір’я, південь Флориди й майже всю Центральну Америку. В залежності від умов зволоження в цьому поясі чергуються дві характерні зони: савани й рідколісся на червоно-бурих ґрунтах; постійно вологі тропічні ліси на вологих чорних й червоних ґрунтах. Перша зона представлена на півдні Мексиканського нагір’я й сухих плато Центральної Америки і підвітряні схили Великих Антильських островів. Друга – на півдні Флориди, навітряних схилах Великих Антильських островів, узбережжі Мексиканської затоки. Тут збереглись заболочені ліси з переважанням пальм, оповитих ліанами.

В Кордильєрах й Аппалачах виникає висотна поясність ландшафтів. Підніжжя гір майже не відрізняється від навколишніх ландшафтів. Але з підняттям в висоту природні зони змінюються в тій послідовності, в якій вони йдуть з півдня на північ.

 

 

Природа Північної Америки сильно змінена в результаті господарської діяльності людини. Із 170 млн. га лісів залишилось 9 млн. га. З метою збереження природних ландшафтів, рідкісних рослин і тварин створено кілька десятків охоронних територій: національних парків, заповідників, резерватів. Найвідомішими природоохоронними територіями Північної Америки є Великий каньйон на річці Колорадо, Мамонтова печера, парк Секвоя в горах Сьєрра-Невада.