Євразія

Природні зони

Різноманітність природних зон Євра­зії пов’язана з великими відмінностями кліматичних умов (поєднання тепла і вологи) і особ­ливостями будови поверхні материка. Тобто на формування природних зон впливають як зональні, так і азональні фактори. Останнім часом особливого значення набуває антропогенний фактор, адже компоненти природи все більше змінюються під впливом господарської діяльності людини.

Євразія лежить у всіх кліматичних поясах Північної півкулі; на материку представлені всі типи клімату Землі, тому тут розташовані всі природні комплекси нашої планети. Роз­та­шування природних зон в Євразії­, як і на інших материках, підпорядковується закону широкої зональності, тобто вони змінюються з півночі на південь із збільшенням кількості сонячної радіації. Однак є й істотні відмінності, що пояснюються умовами атмо­сферної циркуляції над материком. У Євразії, як і в Пів­нічній Америці, деякі природні зони змінюють одна одну із заходу на схід, адже східні й західні окраїни материка найбільш зволожені, а внутрішні райони набагато сухіші. Отже, головними причинами, від яких залежить розташування природних зон в Євразії, є зміна температурних умов, річна кількість опадів, особливості рельєфу.

У помірному кліматичному поясі розташовано найбільше природних зон, а найбільшу площу займає зона тайги.

Області з висотною поясністю також займають велику частину території материка. Особливо чітко висотна поясність представлена в Гімалаях, де розташовані всі природні зони Землі, а верхня межа поширення рослинності проходить на висоті 6218 м.

Природні зони Євразії подібні до аналогічних у Північній Америці. Дуже схожі рослинність і тваринний світ у північній частині цих материків. Однак є істотні відмінності. У Євразії природні зони більш різноманітні, природні комплекси арктичних пустель, тундри і лісотундри не заходять так далеко на південь, як у Північній Америці. Тут зони тайги, мішаних і широколистих лісів, напівпустель і пустель займають велику площу, а області висотної поясності більші, ніж у Північній Америці.

 До природних зон арктичного й субарктичного кліматичних поясів належать: арктичні пустелі, тундри й лісотундри. Зона арктичних пустель займає острови Північного Льодовитого океану та частину північного узбережжя Євразії. Ця природна зона являє собою різновид пустелі з дуже розрідженою та бідною рослинністю. За відсутності сонячного світла протягом частини року на ґрунтах, скутих вічною мерзлотою, рослинність може рости тільки на невеликих ділянках. Із тварин поширені білий ведмідь, песець і лемінг. На океанічному узбережжі живуть тюлені й численні птахи – чайки, баклани, гаги, гуси.

 

 

На півдні розташована природна зона тундри, яка простяглася вздовж північного узбережжя Євразії смугою завширшки до 500 км. У західній частині материка через вплив океану її площа є невеликою. Характерні риси цієї зони – тривала, сувора зима, невелика кількість опадів у поєднанні з високою відносною вологістю, сильні вітри, багаторіч­на мерзлота. Ці природні умови спричиняють формування одноманітних безлісних заболочених територій із численними озерами. Серед рослин переважають мохи й лишайники, південніше їх можуть доповнювати журавлина, чорниця. Характерні тундрові глейові ґрунти, які містять до 5 % гумусу.

 

 

Перехідною зоною від тундри до тайги є лісотундра. Вона являє собою поєднання тундрової рослинності й лісової, які утворюють рідколісся. Рослини й тварини лісотундри пристосовуються до суворих кліматичних умов. Стовбури беріз, ялин, модрин часто скривлені й прихилені до землі. Із тварин тут поширені заєць-біляк, вовк, північний олень, лисиця, песець.

До природних зон помірного поясу належать: хвойні, мішані й широко­листі ліси, лісостеп, степ, напівпустелі, пустелі.
Хвойні ліси Сибіру й півночі Європи утворюють на материку природну зону тайги. У тайгових лісах мало світла, тому слабко розвинений підлісок, характерна одноманітність трав'янисто-чагарникового ярусу. Тваринний світ цієї природної зони досить багатий і відносно добре зберігся. Тут поширені бурий ведмідь, рись, росомаха, північний і благородний олені, лось, козуля, бурундук. Особливе значення мають хутрові звірі, яких налічується близько 30 видів, – куниця, соболь, горностай, білка. У деяких районах Сибіру були акліматизовані ондатра й американська норка.

Зона мішаних і широколистих лісів розташована в Європі й на сході Азії, у внутрішніх областях материка вона переривається. Дерева тут більш вимогливі до ґрунтів, вологи, тепла, ліси багатоярусні, а тваринний світ більш різноманітний, але не такий численний, як у тайзі. Тут зустрічаються борсук, лісовий тхір, ласка, їжак, білка, заєць-біляк, бобер, лисиця. Із птахів поширені тетерев, глухар, рябчик, вальдшнеп, сокіл сапсан, беркут. У мішаних лісах переважає ялина звичайна з домішкою дуба, липи, кле­на, у широколистих – дуб, бук, граб, ясен, клен.

Лісова зона переходить у степову поступово, утворюючи лісостепи. Для цієї зони характерна наявність лучних степів і лісів. Із природної рослинності, що мало збереглася, тут переважають дуб, береза, граб, липа, осока, ліщина, злакові рослини. Серед тварин є представники як лісів, так і степів: заєць, ховрах, тушканчик, хом'яки. Ґрунти переважають сірі лісові, а на рівнинних степових територіях – чорноземні. Територія зони належить до найбільш заселених районів Євразії.

У зоні степів для дерев випадає недостатня кількість опадів, тому переважає трав'яна рослинність. Зовні степи являють собою рівнинні території, які в природних умовах були вкриті трав'яною рослинністю, що утворює суцільний покрив із ковили, типчака, тонконога, м'ятлика й інших рослин.

Степи заступають напівпустелі, тут жарке літо, прохолодна зима, випадає невелика кількість опадів. У помірному поясі Азії напівпустелі простягаються суцільною смугою із заходу на схід приблизно на 10 тис. км від Прикаспійської низовини до східного кордону Китаю. У субтропіках напівпустелі поширені на схилах плато, плоскогір'їв і нагір'їв, у тому числі на Вірменському й Іранському нагір'ях. Більшу частину року напівпустелі виглядають безжиттєвими, але навесні з'являється ефемерна рослинність: тюльпани, іриси, жовтці. Серед тварин напівпустелі найпоширенішими є гризуни – ховрахи, тушканчики, піщанки, полівки, хом'яки та плазуни.

Особливість Євразії – значні площі, зайняті пустелями в помірному поясі. Ці пустелі відрізняються суворими зимами та високими літніми температурами. Рослинність тут розріджена, а в районах із найбільш спекотливим і посушливим кліматом майже відсутня. Для піщаної пустелі характерні розріджені зарості білого саксаулу. Із тварин найбільше плазунів (насамперед змій і ящірок), комах і павукоподібних (каракурт, скорпіони, фаланги). До найбільших піщаних пустель світу належать Каракуми та Кизилкум.

Напівпустелі й пустелі помірного поясу відрізняються від подібних природних зон у субтропічному й тропічному поясах більш низькими зимовими температурами.