Південна Америка 

Особливості клімату. Внутрішні води 

Клімат Південної Америки теплий, але не такий жаркий, як в Африці. Середні місячні температури на більшій частині материка коливаються від +20 °С до +28 °С; лише на півдні, у помірному кліматичному поясі, вони складають +2...+4 °С. Сезонні коливання температури невеликі, усього 4—8 °С.

Південна Америка — найвологіший материк Землі. Це пов’язано з особливостями атмосферної циркуляції. Головна роль належить пасатній циркуляції. Унаслідок дії пасатів східне узбережжя Південної Америки одержує в середньому 2000—3000 мм опадів на рік. На півдні материка панують західні вітри, які приносять вологе повітря з Тихого 

океану. Часті опади випадають на узбережжі та навіт­ряних схилах Анд.

Теплі Ґвіанська і Бразильська течії додатково насичують повітряні маси вологою та підвищують температуру повітря взимку на 3 °С, а холодна Перуанська течія, що омиває західні береги Південної Америки, формує дуже сухі повітряні маси й охолоджує температуру повітря в екваторіальній зоні на 4 °С у порівнянні із середніми температурами, характерними для цих широт.

Важливим кліматотворним чинником на материку є рельєф. Повітря, рухаючись з Атлантичного океану, вільно проникає на захід аж до підніжжя Анд через рівнинний рельєф. На заході Анди перешкоджають руху повітряних мас з Тихого океану, тому його вплив на клімат материка обмежується смугою узбережжя і західних схилів гір.

 

Екваторіальний пояс займає майже всю Амазонську низовину й Тихооке­анське узбережжя на північ від екватора. Для нього характерні рясні опади (1500—2000 мм на рік) і висока температура (+24...+28 °С) протягом року.

Субекваторіальний пояс розташований у північній частині материка (північний субекваторіальний) і у південній частині Амазонської низовини (південний субекваторіальний). Визначальною рисою клімату цього поясу є сезонність у випаданні опадів: літо — сезон дощів, зима — суха.

Тропічний пояс розташований у південній частині материка і внаслідок особливостей пасатної циркуляції та рельєфу складається з кількох кліматичних областей з різними типами клімату. На сході Бразильського плоскогір’я сформувався тропічний вологий клімат, у внутрішній частині — перемінно-вологий з дощами влітку, а на західному узбереж­жі — тропічний пустельний клімат.

У субтропічному поясі типи клімату змінюються зі сходу на захід. На сході клімат рівномірно вологий, у внутрішніх районах — сухий континентальний, на узбережжі Тихого океану — середземноморський.

Помірний пояс займає крайній південь материка. Тут чітко виражені чотири пори року, і клімат формується під впливом західних віт­рів. У помірному поясі два типи клімату — помірний морський і помірний континентальний, які відрізняються кількістю опадів і амплітудою річних температур.

 

Для Анд характерна висотна поясність, тобто зміна кліматичних умов з висотою, і тут формується клімат ви­сокогір’я (на схемі шкала висот: 0, 1000м, 2000м, 3000м, 4000м, 5000м і вище).

Внутрішні води 

Південна Америка має густо розгалужену річкову мережу, що зумовлено особ­ливостями рельєфу та клімату материка. Ці особливості сприяють формуванню великих річкових систем, зокрема найповноводнішої річки світу — Амазонки. Узагалі на долю Південної Америки припадає 20 % світового стоку річок, а за середнім стоком материк посідає перше місце.
Головна річка Південної Америки — Амазонка з численними притоками. Інші великі річки — Оріноко, Парана, Уруґвай. 

Річки Південної Америки багаті на запаси гідроенергії, що складають 16 % світових. У пониззях річки материка судноплавні. Площа басейну Амазонки 7 млн км²; довжина — близько 6500 км, ширина основного річища у середній течії — 5 км, у нижній — до 20 км, у гирлі — до 80 км; глибина коливається в межах 70—100 м; рівень води під час повені підвищується на 6—20 м. Річка приймає 500 приток, із яких 15 (за іншими даними 17) великих.

Довжина Оріноко 2730 км, з яких 1500 км — судноплавні. Режим живлення сезонний. На одній із приток Оріноко (річці Чурун) розташований уславлений найвищий водоспад Анхель, висота якого дорівнює 1054 м. У період дощів річка судноплавна: її ширина сягає 1—3 км, глибина 10—20 м. Дельта Оріноко має площу 18 тис. км².

Довжина річки Парана (у перекладі з мови місцевих індіанців — «мати моря») — 4700 км, вона має багато порогів, 275 водоспадів. Живлення дощове.

 Великих озер у Південній Америці мало, але серед них є дуже своєрідні. Наприклад, всесвітньо відоме високогірне озеро Тітікака розташоване на висоті близько 4000 м над рівнем моря. Це велике сховище прісної води (площа — 8300 км²) з усіх боків оточене горами, що пояснює його назву — «свинцева гора». Глибина озера сягає 304 м. Найбільше озеро — Маракайбо (16 300 км²) — розташоване на півночі материка.

  
 

 

 

Внутрішні води Південної Америки представлені також вічними снігами та льодовиками, що ними вкриті вершини Анд та деякі високогірні долини.